Пане, сьогодні день народження моєї мами я хочу купити квіти, але в мене не вистачає грошей
Я купив хлопчику букет. А потім, коли прийшов на могилу, побачив той самий букет там.
Коли Павлусю не виповнилося й п’яти років, його світ розвалився. Мами не стало. Він стояв у кутку кімнати, приголомшений що відбувається? Чому в хаті стільки чужих людей? Хто вони? Чому всі мовчать, чому так дивно шепочуться й відводять погляд?
Хлопчик не розумів, чому ніхто не посміхається. Чому йому кажуть: «Тримайся, маленький», і обіймають так, наче він щось важливе втратив. Але ж він просто не бачив маму.
Батько цілий день був десь далеко. Не підходив, не обіймав, не говорив ні слова. Просто сидів осторонь, порожній і далекий. Павлусь підійшов до труни і довго дивився на маму. Вона була зовсім не така, як завжди ні тепла, ні вогню в очах, ні колискових на ніч. Бліда, холодна, нерухома. Це лякало. І він більше не наважувався підійти ближче.
Без мами все стало сірим. Порожнім. Через два роки батько одружився знову. Нова жінка Галина не стала частиною його світу. Навіть навпаки. Вона все бурчала, шукала привід для злості, немов спеціально. А батько мовчав. Не захищав. Не втручався.
Щодня Павлусь відчував біль, який ховав глибоко всередині. Біль втрати. Тугу. І з кожним днем все сильніше хотів повернутися в той час, коли мама була жива.
Сьогодні був особливий день день народження мами. Вранці Павлусь прокинувся з однією думкою: треба йти до неї. На могилу. Принести квіти. Білі калли її улюблені. Він памятав, як вони лежали в її руках на старих фотографіях, сяючи поруч із усмішкою.
Але де взяти гроші? Він вирішив попросити в батька.
Тату, можна мені трохи грошей? Мені дуже потрібно
Не встиг він пояснити, як із кухні вискочила Галина:
Що це знову?! Ти вже у батька гроші випрошуєш?! Ти хоча б уявляєш, як важко заробити?
Батько підвів очі й спробував її зупинити:
Галю, зачекай. Він ще навіть не сказав, нащо. Сину, скажи, що тобі потрібно?
Я хочу купити мамі квіти. Білі калли. Сьогодні її день народження
Галина фукнула, схрестивши руки:
Оце так! Квіти! Гроші на них! Може, ще й до ресторану схочеш? Візьми з клумби ось тобі й букет!
Їх там нема, тихо, але твердо відповів Павлусь. Вони тільки в магазині продаються.
Батько задумливо подивився на сина, потім перевів погляд на дружину:
Галю, іди обід готуй. Я голодний.
Жінка невдоволено хмикнула і зникла на кухні. Батько повернувся до газети. І Павлусь зрозумів: грошей він не дістане. Після цього не пролунало жодного слова.
Він тихо пішов до кімнати, дістав стару скарбничку. Перерахував монети. Небагато. Але може, вистачить?
Не гаючи часу, вибіг із дому до квіткового магазину. Здалеку побачив у вітрині білосніжні калли. Такі яскраві, майже чарівні. Зупинився, затамувавши подих.
Потім рішуче зайшов усередину.
Тобі чого? недружелюбно спитала продавчиня, оцінюючи хлопчика. Ти, мабуть, не туди зайшов. У нас іграшок і цукерок немає. Тільки квіти.
Я не просто так я дуже хочу купити. Калли Скільки коштує букет?
Продавчиня назвала ціну. Павлусь висипав із кишені всі монети. Сума ледь досягала половини.
Будь ласка благав він. Я можу працювати! Приходити щодня, прибирати, пилити, мити підлогу Тільки позичте мені цей букет
Ти в собі?! фыркнула жінка з явним роздратуванням. Думаєш, я мільйонерка, щоб квіти дарувати? Геть звідси! Або викличу міліцію жебрацтво тут не вітається!
Але Павлусь не збирався здаватися. Квіти йому були потрібні саме сьогодні. Він знову почав благати:
Я все поверну! Обіцяю! Зароблю скільки треба! Зрозумійте, будь ласка
Оце актор! так голосно крикнула продавчиня, що перехожі обернулися. Де твої батьки? Може, вже час викликати соцслужбу? Чого ти тут сам шастаєш? Останнє попередження геть, поки не викликала!
У цю мить до магазину підійшов чоловік. Він став свідком сцени, коли жінка кричала на розгублену дитину. Його це вразило він не терпів несправедливості, особливо стосовно дітей.
Чого ви так кричите? суворо спитав він продавчиню. Нападаєте на нього, ніби він щось украв. А він просто хлопчина.
А ви взагалі хто такий? огризнулася жінка. Якщо не в курсі справи, то не втручайтеся. Він майже букет вкрав!
Ну так, «майже вкрав», підвищив голос чоловік. Напали на нього, як вовчиця на зайченя! Йому треба допомогти, а ви погрожуєте. У вас совісті немає?
Він повернувся до Павлуся, який стояв у кутку, при