Я зрозумів, що зробив. Хотів повернутися до своєї колишньої дружини, з якою прожив 30 років, але було вже запізно…
Мені зараз 52. І в мене нічого немає. Ні дружини, ні родини, ні дітей, ні роботи нічого…
Я Віктор Коваленко. Тридцять років я жив із дружиною. Завжди заробляв, щоб забезпечувати сімю, а вона доглядала за домом. Не хотів, щоб вона працювала. Був радий, що вона вдома. Але з часом вона почала мене дратувати.
Ми жили разом, поважали один одного, але кохання згасло. Я думав, що так і має бути. Мене це влаштовувало. Та потім усе змінилося. Одного вечора в барі я зустрів Оксану. Вона була на 20 років молодша за мене. Красива, лагідна, смішна ніби мрія збулася.
Ми почали зустрічатися, і незабаром вона стала моєю коханкою. Через два місяці я зрозумів, що більше не хочу брехати дружині. Не хотів повертатися додому після роботи. Я закохався в Оксану й хотів, щоб вона стала моєю дружиною.
За кілька днів я розповів усе своїй дружині. Вона не влаштовувала сцен. Лише слухала спокійно. Я подумав, що й вона мене не любить, тому так легко все сприйняла. Але лише зараз я усвідомив, як сильно скривдив Марію.
Ми розлучилися. Продали квартиру, де прожили стільки років. Оксана наполягала, щоб я не залишав житло колишній дружині. Так я й зробив. Марія купила собі однокімнатну. А я на свої заощадження взяв двокімнатну для Оксани.
Не допоміг колишній дружині, не дав їй і копійки. Знав, що в неї немає грошей і роботу вона відразу не знайде. Але тоді мені було байдуже. Наші сини не хотіли зі мною розмовляти. Вони відчули, що я зрадив їхню матір, і не могли мені пробачити.
Тоді й це мене не хвилювало. Оксана була вагітна, і ми з нетерпінням чекали дитину. Незабаром народився син. Але хлопчик не був схожий ні на мене, ні на Оксану. Друзі сумнівалися, чи це мій син. Я не хотів їх слухати.
Життя з Оксаною не складалося. Я мусив багато працювати, доглядати за домом і дитиною. Вона лише вимагала грошей і постійно кудись виходила. У домі був безлад, ніколи не було приготованої їжі. Поверталася о третій чи четвертій ранку, пахла алкоголем і заводила сварки з приводу дрібниць.
Зрештою, я втратив роботу. Був виснажений, злий, і моя праця стала кепською. Три роки таке життя тривало. Потім мій брат, який завжди не любив Оксану й сумнівався, чи це мій син, змусив мене зробити тест ДНК. Виявилося, що хлопчик