Коли Тарас сказав батькам, що хоче познайомити їх з дівчиною, вони зраділи.
Коли Тарас розповів батькам, що хоче представити їм свою кохану, вони дуже зворушились. Мама й тато Тараса були з тих, хто давно змирився, що колись доведеться відпустити сина адже йому вже час створювати власну родину. Невже він такий уже дорослий? Незабаром йому виповниться 25. Серйозний вік для серйозних стосунків.
Тарас жив із батьками. Але не тому, що був маминим синочком або не мав грошей на оренду. Він збирав на власне житло, не хотів брати іпотеку. Батьки його підтримували. Вони мешкали у просторій квартирі, місця вистачало всім. До того ж, не лізли одне одному в душу. Ніколи не вимагали пояснень, де був і чому повернувся пізно.
Та й Тарас не був нахабою. Не чекав, що йому будуть готувати їжу чи прати білизну. Жили комфортно, а ще й гроші вдавалося заощаджувати. І ось дівчина. Перша, з якою він вирішив познайомити батьків.
Що приготувати на обід? спитала мама. Що твоя Оксана любить?
Мамо, нічого особливого. Вона дбає про фігуру, усміхнувся Тарас. Ніколи не їсть смаженого чи жирного, і алкоголь не пє.
Ну, похвально, посміхнулась мама. Гаразд, зроблю щось дієтичне.
Оксана їм сподобалась. Розумна, освічена дівчина. Правда, вона майже нічого не їла, і маму Тараса трохи дратувало, що вона відмовилась куштувати легкий десерт, який та приготувала. Оксана сказала, що цукор це зло, і всім варто про це задуматись.
Ще вона випадково помітила, що треба змінити оббивку дивана.
У вас гарний ремонт, але схоже, кіт подер диван. Це недорого, я можу дати контакти.
Звичайно, нічого поганого в цьому не було. Але до цього моменту мама Тараса навіть не думала, що це проблема. Диван не був пошарпаний, лише злегка подряпаний. Коли їхній кіт Барсик був маленьким, він декілька разів підходив до нього з чіткими намірами. Але швидко зрозумів, що так не можна. Якщо не придивлятись, подряпин не помітиш.
Але коли Оксана пішла, мама Тараса все дивилась на той диван. І ті кілька подряпин тепер особливо впадали в очі.
Втім, загалом Оксана була милою та дружньою. Поводилась ввічливо, дякувала за гостинність, і батьки Тараса вирішили, що нічого страшного в її словах немає. Адже вона ж із добрих намірів. А харчування справа дуже особиста. Не варто навязувати те, що людині не до вподоби.
Кілька місяців Тарас зустрічався з Оксаною. Вона ще кілька разів заходила до них, але вже без урочистих частувань.
Тарас зібрався поговорити з батьками.
Мамо, тату, я хочу переїхати до Оксани. Я її люблю, і ми хочемо розвивати наші стосунки.
Батьки переглянулись. Їм здавалось, що все відбувається дуже швидко. Але, з іншого боку, це не їхня справа дітям вирішувати, як жити далі.
Розумію, що вам, мабуть, буде незручно, якщо я приведу Оксану сюди. Це й нечесно. Тому візьму іпотеку. У мене є половина суми, тож платіж буде невеликим.
Ну, якщо так хочеш, махнула рукою мама.
Так, хочу. Але в квартирі, яку я знайшов, потрібен невеликий ремонт. Чи можемо ми з Оксаною пожити у вас, поки його закінчать? Це лише місяць, не більше.
Звичайно, сину, живіть, кивнула мама. Вона щиро вважала, що нічого страшного. Оксана їм подобалась.
Незабаром дівчина переїхала до батьків Тараса. Вони зустріли її тепло, казали, щоб не соромилась і почувалась як вдома.
Але це була лише звичайна фраза, щоб людина розслабилась. А Оксана зрозуміла її буквально. І це стало великою проблемою.
Через кілька днів, коли мама Тараса збиралась готувати вечерю, вона не знайшла соняшникової олії.
Оксано, не бачила, куди ділась олія? спитала вона майбутню невістку.
Я її викинула, усміхнулась та.
Чому?
Подумала, що буде краще, якщо ми почнемо харчуватись здоровіше. І, чесно кажучи, мені завжди погано від запаху смаженого.
Мама Тараса зітхнула. Можливо, десь вона й мала рацію, але вони звикли жити інакше. Наприклад, тато Тараса обожнює котлети, якими його пестить дружина. А смаж