Невірні тарілки: три дні випробувань терпіння.
Олег мив посуд. Три дні він страждав, але жодна тарілка чи чашка так і не стала чистою. Тому, повернувшись з роботи, навіть не перевдягнувся. Накинув фартух і взявся за роботу. Ще хотів зварити юшку, бо вже забув, який у неї справжній смак…
Залишки їди так присохли до тарілок, що довелося їх замочити. Кавових чашок з десяток. Невже так важко хоча б одну вимити за себе? Гіркий ком у горлі. Хотілося їсти, а в холодильнику лише кілька огірків та порожня полиця. І раптом Олег відчув запах пирога Ганни. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Лише поверталася з роботи і на кухні вже розносився аромат кориці. Чи ванілі. Вже дзижчав міксер, грілася духовка…
Але зараз Олег так тепло згадував дружину. Тоді ж він думав, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), нічого більше не бачить. Завжди вона або прала, або мила вікна, або прибирала килими. А влітку кухня повністю перетворювалася на консервний завод. Олег не встигав відносити банки у підвал.
Одного вечора він повернувся з роботи, Ганна, як завжди, біля плити щось варила, а вона, сидячи на краю столу мала таку погану звичку, чистила яблука й дивилася по телевізору якийсь концерт.
Я розлучаюся з тобою, Олег неймовірно спокійно, навіть не привітавшись, промовив.
Дружина здригнулася, але не повернула голови.
У мене є інша жінка, пояснив він. Я люблю її і більше не можу тобі брехати.
Ганна поклала ніж, повільно обернулася до чоловіка своїм розпаленим від пари та новин обличчям і покірно, тихо сказала:
Візьми один рулет, бо ми двоє не зїмо.
Олег, звісно, того рулета не взяв, хоч і дуже любив з маком та горіхами Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до жінки, яка була зовсім не схожа на Ганну. Вона ніколи не носила, як Ганна, джинсів лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не вдягала кросівки, лише підбори. Могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, ніби прямує на важливу ділову зустріч. І весь світ мав почекати.
А Ганна ніколи не ходила до салонів. Не любила блукати магазинами чи ринками. Якщо треба було щось купити складала список, йшла й незабаром поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих жіночих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузках, з кіскою «косичкою», виглядала як школярка.
Олег хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Олену. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. І вночі йому сняться рулети Ганни та пиріжки. Сни пахнуть ваніллю, і в них лунає Ганнин сміх
Навівши порядок на кухні, Олег пішов у кімнату. На дивані лежала Олена, елегантно спершись на лікоть. Перед нею лежав журнал, а на столику поруч стояли ще три чашки після кави.
Який же ти молодець, мій зайченятко. Що б я без тебе робила? защебетала дружина, простягаючи до нього руки.
Я тільки з манікюру. Так втомилася! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи ні? Іди, мій коханий, обійму
Олега почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав він і пішов на кухню чистити картоплю.