Вона вирішила не мовчати: втрачене кохання чи тимчасові труднощі?
Олена більше не могла терпіти. Вона не розуміла, чому Олег став таким байдужим може, перестав кохати? Сьогодні він знову повернувся пізно вночі й пішов спати у вітальні.
Ранком, снідаючи, Олена сіла навпроти нього.
Олежу, скажи мені, що відбувається?
Що не так?
Він пив каву, намагаючись не дивитися на неї.
З того часу, як народилися хлопчики, ти дуже змінився.
Не помітив.
Олежу, ми вже два роки живемо, як сусіди, ти це бачиш?
Слухай, чого тобі треба? Скрізь розкидані іграшки, пахне молочною кашею, діти верещать Думаєш, це комусь подобається?
Олежу, але ж це твої діти!
Він схопився й нервово почав ходити по кухні.
Нормальні жінки народжують одну дитину, щоб вона спокійно гралася в кутку й не заважала. А ти одразу двох! Мама казала, а я не слухав такі, як ти, тільки плодяться!
Такі, як я? Яка ж я, Олежу?
Без мети в житті.
Але ж ти змусив мене кинути університет, бо хотів, щоб я віддала себе родині!
Олена опустила голову. Після мовчання додала:
Думаю, нам треба розлучитися.
Він замислився й відповів:
Я тільки за. Але домовимося аліментів не проси. Я сам тобі даватиму гроші.
Чоловік розвернувся й вийшов із кухні. Вона хотіла розплакатися, але раптом із дитячої почувся галас. Близнюки прокинулися й вимагали її уваги.
Через тиждень вона зібрала речі, взяла дітей і переїхала до маленької квартири в багатоповерхівці, яку успадкувала від бабусі.
Сусіди були нові, тому Олена вирішила познайомитися.
З одного боку жив похмурий, ще не старий чоловік, з іншого жвава шістдесятирічна жінка. Спочатку вона постукала у двері до чоловіка:
Вітаю! Я ваша нова сусідка, хотіла познайомитися, купила торт, заходьте на чай.
Олена намагалася посміхатися. Чоловік оглянув її, потім буркнув:
Солодкого не їм, і захлопнув двері перед її носом.
Вона знизала плечима й пішла до Зінаїди Урбанівни. Та погодилася, але лише щоб виголосити свою промову.
Отже, я люблю відпочивати вдень, бо ввечері дивлюся серіали. Сподіваюся, ваші діти не заважатимуть мені своїм галасом. Будьте ласкаві, не дозволяйте їм бігати коридором, нічого не чіпати, не псувати!
Вона довго говорила, а Олена з журбою думала, що тут її чекає не солодкий початок нового життя.
Вона влаштувала хлопчиків у садочок, а сама там же працевлаштувалася вихователькою. Це було зручно, адже працювала до того часу, поки треба було забрати Андрійка й Юрка додому. Зарплата була невелика, але ж Олег обіцяв допомагати.
Перші три місяці, поки йшли розлучення, Олег справді інколи давав гроші. Але через такий самий час після розлучення гроші зникли. Олена вже два місяці не могла сплатити комунальні послуги.
Стосунки з Зінаїдою Урбанівною погіршувалися щодня. Одного вечора, коли Олена годувала дітей на кухні, увірвалася сусідка в атласному халаті.
Люба, сподіваюся, ви вирішили свої фінансові проблеми? Не хотілося б через вас залишитися без світла чи газу.
Олена зітхнула:
Ні, поки що не вирішила. Завтра поїду до колишнього чоловіка, схоже, він зовсім забув про дітей.
Зінаїда Урбанівна підійшла до столу.
Ви й досі годуєте їх макаронами знаєте, що ви погана мати?
Я добра мати! А вам раджу не лізти не в свою справу, інакше отримаєте по носі!
Тоді Зінаїда Урбанівна почала кричати так, що аж вужи заклало. На галас із своєї кімнати вийш