Коли Тарас сказав батькам, що хоче познайомити їх з дівчиною, вони радісно здивувались.
Коли Тарас Шевченко розповів батькам, що збирається привести до них свою кохану, їхнє серце затремтіло. Мати й батько давно зрозуміли син колись покине їхній дім, щоб створити власну родину. Адже вже не хлопець незабаром 25, час для серйозних стосунків.
Тарас досі жив з батьками. Не тому, що був маминим синочком чи не мав грошей на оренду. Він збирав на власне житло, не хотів брати іпотеку. Батьки його підтримували. Жили вони в просторій хаті, де всім вистачало місця. До того ж, не лізли одне в одного в душу. Ніколи не вимагали звітів, де був і чому запізнився.
До того ж, Тарас не був нахабою. Не чекав, що йому будуть варити обіди чи прати білизну. Усім було зручно, а ще й гроші вдавалося зберігати. І ось дівчина. Перша, яку він вирішив представити батькам.
Що приготувати на обід? запитала мати. Що твоя Оленка любить?
Мамо, нічого особливого, усміхнувся Тарас. Вона дбає про фігуру. Ніколи не їсть смаженого чи жирного, і спиртне не пє.
Ну, похвально, посміхнулася мати. Добре, зроблю щось дієтичне.
Оленка їм сподобалася. Розумна, освічена дівчина. Щоправда, вона майже нічого не їла, і матір Тараса трохи дратувало, що та відмовилась скуштувати легкий десерт, який вона приготувала. Оленка сказала, що цукор отрута, і всім варто про це задуматись.
Ще вона випадково зауважила, що треба змінити оббивку дивану.
У вас гарний ремонт, але видно, що кіт подер диван. Це недорого, я можу дати контакти.
Звісно, нічого поганого в цьому не було. Та до цього моменту мати Тараса й не думала, що це проблема. Диван не був зіпсований, лише злегка подряпаний. Ще коли їхній кіт Барсик був малим, він пару разів підходив до нього з чіткими намірами. Але швидко зрозумів, що так не можна. Якщо не вдивлятися подряпин і не помітиш.
Але коли Оленка пішла, мати Тараса все дивилася на той диван. І ті кілька подряпин тепер виглядали наче глибокі шрами.
Та в цілому Оленка була милою й доброзичливою. Поводилася ввічливо, дякувала за гостинність, і батьки Тараса вирішили, що нічого страшного в її словах немає. Адже все з добрих намірів. А харчування справа дуже особиста. Не варто силоміць змушувати їсти те, що людині не до смаку.
Пару місяців Тарас зустрічався з Оленкою. Вона ще кілька разів бувала в них вдома, але вже без урочистих частувань.
Тарас зібрався поговорити з батьками.
Мамо, тату, хочу переїхати до Оленки. Кохаю її, і ми хочемо розвивати наші стосунки.
Батьки переглянулися. Їм здавалося, що все відбувається занадто швидко. Але, з іншого боку, це було не їхнє діло лише дітям вирішувати, як далі жити.
Розумію, що вам, мабуть, буде незручно, якщо я приведу Оленку сюди. Це й нечесно. Тому візьму іпотеку. Маю половину суми, тому платіж буде невеликий.
Ну, якщо так хочеш, махнула рукою мати.
Так, хочу. Але в квартирі, яку я знайшов, потрібен невеликий ремонт. Чи можемо ми з Оленкою пожити у вас, поки його закінчать? Це лише місяць, не більше.
Звичайно, сину, живи, дозволила мати. Вона щиро вважала, що це не страшно. Оленка їй подобалася.
Незабаром дівчина переїхала до батьків Тараса. Вони зустріли її тепло, казали, щоб не соромилася й почувалася як вдома.
Але це була лише звичайна фраза, щоб людина розслабилася. А Оленка зрозуміла її буквально. І це стало великою проблемою.
Через кілька днів, коли мати Тараса готувала вечерю, вона не знайшла соняшникової олії.
Оленко, не бачила, куди ділась олія? запитала вона майбутню невістку.
Я її викинула, усміхнулася та.
Чому?
Подумала, що буде краще, якщо перейдемо на здорове харчування. І, чесно кажучи, мене нудить від запаху смаженого.
Мати Тараса зітхнула. Можливо, в чомусь дівчина й мала рацію, але вони звикли жити інакше. Наприклад, батько Тараса обожнює котлети, якими його частує дружина. А смажена картопля улюблена страва всієї родини.
Оленко, пробач, але ми звикли до певного харчування. Я не змушую тебе їсти те, що готую, але й ти не змушуй нас змінювати звички.
Вибач, не хотіла, опустила очі Оленка. Просто дбала про здоровя.
Мати Тараса відчула себе незручно.
Це похвально. Але ми такі, як є. Не треба нас змінювати.
Добре, я зрозуміла.
Звичайно, вона купила нову олію, але тепер, кожного разу, коли щось смажила, її гризло відчуття провини.
Але це був лише початок. Коли мати Тараса повернулася з роботи й побачила, що вікна в вітальні без її улюблених штор. Замість них висів якийсь тонкий, невиразно сі