Непокірні тарілки: три дні випробувань терпіння.
Іван мив посуд. Три довгі дні він мучився, але жодна тарілка чи чашка так і не засяяла чистотою. Тож, повернувшись з роботи, навіть не перевдягаючись, він завязав фартух і взявся до справи. Ще й хотів зварити юшки адже вже забув, який на справді її смак
Залишки їди так присохли до тарілок, що довелося їх замочити. Кавових чашок з десяток. Невже ж неможливо хоча б одну вимити за себе? Гіркий ком підступив до горла. Хотілося їсти, а в холодильнику лише кілька огірків та порожня полиця. І раптом Іван відчув запах пирога Наталки. У їхньому домі завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Тільки він повертався з роботи і в кухні вже розливався аромат кориці. Або ванілі. Вже гудів міксер, грілася духовка
Але зараз Іван з такою ніжністю згадував дружину. Тоді ж він думав, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), більше нічого не бачить. Завжди вона або прала, або мила вікна, або чистила килими. А влітку кухня і зовсі перетворювалася на консервний завод. Іван не встигав відносити банки до льоху.
Одного вечора він повернувся з роботи. Наталка, як завжди, щось варила-парила на кухні, а вона, сидячи на краю столу мала таку погану звичку, чистила яблука й дивилася по телевізору якийсь концерт.
Розлучаюся з тобою, сказав Іван неймовірно спокійно, навіть не привітавшись.
Дружина здригнулася, але не подивилася на нього.
У мене є інша жінка, пояснив він. Кохаю її і більше не можу тебе обманювати.
Наталка поклала ніж, повільно обернулася до чоловіка своїм розпареним від пари й несподіваної новини обличчям і покірно, тихо промовила:
Візьми один рулет, бо ми вдвох не зїмо.
Іван, звісно, того рулета не взяв, хоча дуже любив з маком та горіхами Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до тієї жінки, яка була зовсім не схожа на Наталку. Вона ніколи не носила, як Наталка, джинсів лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не вдягала спортивних черевиків лише підбори. Могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, наче прямує на важливу ділову зустріч. І весь світ мав чекати.
А Наталка ніколи не ходила до салонів. Не любила блукати магазинами чи базарами. Якщо треба було щось купити складала список, йшла й невдовзі поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих жіночих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузках, з кіскою «плетінкою», вона виглядала, як школярка.
Іван хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Олену. Тепер сам прасує сорочки, варить їсти, миє посуд. А вночі йому сняться Наталкині рулети й пиріжки. Сни пахнуть ваніллю, і в них лунає Наталкин сміх
Завершивши прибирання на кухні, Іван пішов у кімнату. На дивані лежала Олена, елегантно спершися на лікоть. Перед нею лежав журнал, а на столику поруч стояли ще три кавові чашки.
Який же ти молодець, мій зайчик. Що б я без тебе робила? защебетала дружина, простягаючи до нього руки.
Я щойно з манікюру. Так втомилася! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи не так? Іди сюди, коханий, обійму
Івана почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав він і пішов у кухню чистити картоплю.