Вона вирішила не мовчати: втрачена любов чи тимчасові труднощі?
Оксана більше не могла терпіти. Вона не розуміла, чому Богдан став таким байдужим може, перестав кохати? Сьогодні він знову повернувся пізно вночі й ліг спати у вітальні.
Вранці, снідаючи, Оксана сіла навпроти нього.
Богдане, скажи мені, що відбувається?
Що не так?
Він пив каву, намагаючись не дивитися на неї.
Відколи народилися хлопчики, ти дуже змінився.
Не помітив.
Богдане, ми вже два роки живемо, як сусіди, ти це бачиш?
Слухай, чого ти хочеш? У домі скрізь розкидані іграшки, пахне молочною кашею, діти кричать Думаєш, це комусь подобається?
Богдане, та це ж твої діти!
Він схопився й почав нервово ходити по кухні.
Нормальні жінки народжують одну дитину, щоб вона спокійно гралася в кутку й не заважала. А ти відразу дві! Мама казала, а я не слухав такі, як ти, тільки плодяться!
Такі, як я? Яка ж я, Богдане?
Така, що без мети в житті.
Але ж ти змусив мене кинути університет, бо хотів, щоб я присвятила себе родині!
Оксана опустилася на стілець. Після мовчання додала:
Гадаю, нам треба розлучитися.
Він замислився й відповів:
Тільки за. Та домовимось: аліментів не проситимеш. Я сам тобі даватиму гроші.
Чоловік розвернувся й вийшов із кухні. Вона хотіла розридатися, але раптом із дитячої почувся галас. Близнюки прокинулися й вимагали її уваги.
За тиждень вона зібрала речі, забрала дітей і переїхала до маленької квартири у багатоповерхівці, яку успадкувала від бабусі.
Сусіди були нові, тож Оксана вирішила познайомитися з усіма.
З одного боку жив похмурий, ще не старий чоловік, з іншого жвава шістдесятирічна пані. Спочатку вона постукала до чоловіка:
Доброго дня! Я ваша нова сусідка, хотіла познайомитися, купила торт, заходьте на чай.
Оксана насилу посміхалася. Чоловік оглянув її, потім буркнув:
Солодкого не їм, і захлопнув двері перед носом.
Оксана знизала плечима й пішла до Зінаїди Урбанівни. Та погодилася приєднатися, але лише щоб виголосити свою промову.
Отже, я люблю відпочивати вдень, бо ввечері дивлюся серіали. Сподіваюся, ваші діти не заважатимуть мені своїм галасом. Будьте ласкаві, не дозволяйте їм бігати коридором, нічого не чіпати, не плямувати й не ламати!
Вона довго говорила, а Оксана з журбою думала, що тут її чекає не солодкий початок життя.
Вона влаштувала хлопчиків у дитсадок, а сама там же працевлаштувалася вихователькою. Це було дуже зручно, бо працювала до того часу, коли треба було забирати Олега й Данила додому. Платили небагато, але ж Богдан обіцяв допомагати.
Перші три місяці, доки йшли розлучення, Богдан справді іноді допомагав грошима. Але через стільки ж часу після розлучення гроші від нього перестали надходити. Оксана вже два місяці не могла сплатити комунальні послуги.
Стосунки з Зінаїдою Урбанівною щодня погіршувалися. Одного вечора, коли Оксана годувала хлопчиків на кухні, увійшла сусідка в оксамитовому халаті.
Люба, сподіваюся, ви вирішили свої фінансові проблеми? Не хотілося б через вас залишитися без світла чи газу.
Оксана зітхнула:
Ні, поки що не вирішила. Завтра поїду до колишнього чоловіка, здається, він зовсім забув про дітей.
Зінаїда Урбанівна підійшла до столу.
Ви й досі годуєте їх макаронами знаєте, що ви погана мати?
Я хороша мати! А вам пораджу лізти у свої справи, куди не просять, інакше можете отримати по носі!
Тоді Зінаїда Урбанівна почала верещати так, що аж вужи закладало. На крик зі своєї кімнати вийш