Ще в сьомому класі вона попередила подруг, що цей хлопець стане її чоловіком. Марічка ще в сьомому класі сказала своїм однокласницям, що Тарас її хлопець, і коли прийде час, вони одружаться. Ніхто з подруг не став з нею сперечатися.
Тепер подруги навіть боялися подивитися на Тараса, адже бабуся Марічки вважалася відьмою. Вона жила в своєму селі, займаючись темними справами, а Марічка вчилася чорній магії у місті, час від часу навідуючи бабусю.
А Тарас? Тарас взагалі не звертав уваги на Марічку. Весь свій вільний час він проводив у дворі з Олесею. Олеся з дитинства була інвалідом і пересувалася на візку.
Не знаю чому, але саме Олеся здобула серце Тараса. Можливо, через її скромність чи доброту, але щось у ній приваблювало хлопця. До того ж, Олеся була дуже розумною, і Тарасу з нею було цікаво. Вони вже кілька років проводили разом усі вільні хвилини.
Одного разу Тарас вийшов з дому і попрямував у двір, де сиділа Олеся. На шляху йому перегорнула дорогу Марічка.
Привіт, Тарасе.
Привіт, відповів хлопець, намагаючись обійти її.
Може, хочеш прогулятися містом? спитала Марічка.
Сьогодні ніяк, відповів Тарас. Вибач.
Марічка злісно стиснула губи, спостерігаючи, як Тарас підходить до Олесі, вітається з нею, і вони починають весело розмовляти та сміятися. Чорна хвиля гніву та ревнощів затопила її серце. Як же вона плакала, коли ніхто не бачив.
Минув рік. Тарас тепер возив Олесю то до річки, то в ліс, то на галявину, де росли ромашки. Весь вільний час вони проводили разом.
Марічка перетворилася на чорняву красуню. Усі хлопці не могли відвести від неї очей, настільки вона була гарною та стрункою. Але Тарас у своєму серці бачив лише Олесю. Тепер вони дійсно кохали одне одного, вже не так по-дитячому, як раніше.
І ось одного дня, коли Тарас ішов до Олесі, його знову зустріла Марічка.
Привіт, Тарасе. Знову до своєї каліки? Що ти в ній знайшов? Навіщо вона тобі? Краще бери мене. Лише зі мною ти будеш щасливий у цьому світі. Адже ти знаєш, що я люблю тебе ще зі школи.
Знаю, відповів Тарас, але я люблю Олесю.
Чим вона краща за мене, ця кульгава курка?
Не знаю. Але те, що вона краща без сумніву.
Бачиш, ти ж знаєш, що мені не треба докладати багато зусиль, щоб ти мене покохав. Моя бабуся вважається найсильнішою. Але я не хочу цього. Я хочу, щоб ти сам мене полюбив. Скажи, що мені зробити, щоб ти мене полюбив? Я все виконаю.
Тарас зупинився і повернувся до Марічки.
Зроби так, щоб Олеся почала ходити. Тоді я візьму тебе за дружину, різко сказав він.
З того дня Марічка весь свій вільний час проводила з Олесею. Вона приходила до неї зранку і поверталася пізно ввечері. Тепер у Тараса майже не залишалося часу на зустрічі з Олесею. І Олеся не заперечувала. Вона робила все, що їй казала Марічка: пила відвари, мазала ноги мазями, вправлялася.
Тарас, спостерігаючи за діями Марічки, почав усвідомлювати, наскільки сильно вона його любить, якщо заради нього робить усе це.
Минуло чотири місяці.
Тарас, як завжди, прийшов увечері у двір, де Марічка доглядала Олесю. Він помітив, що майже всі сусіди вийшли на балкони і уважно спостерігали…
Марічка, тримаючи Олесю за руки, вела її все далі від візка. Сьогодні обидві дівчини були найщасливішими у світі. Втомлені, але радісні, вони сіли на лавку. Тарас підійшов до них, вражений побаченим.
Тарасе, можу сказати тобі кілька слів? промовила Марічка, відходячи від Олесі.
Тарас підійшов до неї.
Що, час? похилив голову хлопець.
Який час? здивувалася дівчина.
На весілля, тихо відповів він.
Ні, Тарасе, усміхнулася Марічка, я хотіла вибачитися за свою навязливість. Магія безсила перед любовю.
Взагалі, магія нічого не може змінити в житті, якщо людина цього не хоче.
Тепер Олеся й Марічка найкращі подруги. У сімї Олесі й Тараса народилася донька. Марічка знайшла собі хлопця, якого не може терпіти, і якого нікому не показує. Кажуть, що він льотчик…