Перше кохання в школі: історія десятого класу.
Марічка закохалася ще в школі, у десятому класі. Її однокласник, який їй давно подобався, після літніх канікул змінився став схожий на князя. На початку вересня, коли він сів поруч із нею за парту, у дівчини від щастя ноги підкосилися.
Вона теж змінилася. Із дівчинки Марічка перетворилася на дівчину з тонкою талією та витонченими ніжками. Коса, туго заплетена, відкривала лебедину шию.
Тарас оцінював переваги Марічки критично й вирішив, що сидіти поруч із нею не соромно. До того ж вона добре вчилася, і, якщо що, можна було списати. Марічка була доброю й чуттєвою.
Але шкільна дружба швидко переросла в кохання: перше, палке, всепоглинаюче, яке прийшло у найнепідходящий момент…
Треба було готуватися до іспитів, зубрити конспекти, читати підручники. А Тарас із Марічкою після уроків гуляли, цілувалися на лавочках у парку, а взимку часто каталися на ковзанах.
Батьки Тараса були незадоволені. Хлопцю треба було вступати до військової академії, а він через дружбу з Марічкою приділяв навчанню замало уваги. Раннє кохання нічого доброго не обіцяло. Тарасові треба було йти далі, а Марічка ще й із соціально несприятливої родини…
Так батько наговорив синові. Мати, жаліючи хлопця, лише зітхала.
Марічка справді жила з бабусею. Мати померла, коли дівчинці було п’ять. Зникла. У свідоцтві про народження, у графі “батько”, чорним чорніла товста риса…
І в кого ж ти так закохалась? сердито розмірковувала бабуся. Ах, так… У матір.
Коли розмова торкалася матері Марічки, вона миттєво обривалася. Бабуся, щільно стиснувши губи, замовкала, ніби дивлячись у себе в минуле, і тихо зітхала.
А Марічка спішила на побачення з Тарасом. Рідко бував день, коли вони не бачилися після школи. Навчання пішло на спад, вчителі занепокоїлися, батьки Тараса частіше лаяли сина й поставили ультиматум не бачитися з дівчиною до кращих часів, хоча б до повноліття.
Тарас гірко посміхнувся. Не хотів розривати стосунки з Марічкою. Вони вперше були так близькі. Це нове почуття його серце вкрило, як повінь. Але про щось серйозне він і думати не хотів. Реакція батьків була передбачувана.
Коли Марічка зрозуміла, що вагітна, після трьох місяців їхньої близькості, її охопила розпука. Іспити близько, за вікном співали птахи, дзюрчали струмки. А Марічка ночами плакала в подушку, щоб не розбудити бабусю. Але бабуся, помітивши зміни, жіночим інстинктом здогадалася, що сталося.
Тепер Тараса Марічка бачила лише в школі. Суворий батько хлопця категорично заборонив синові спілкуватися з нею. Якби вони знали…
Одного вечора бабуся підійшла до ліжка онуки й тихо запитала:
Думаєш народжувати? Тільки не бреши. Я вже проходила це з твоєю матір’ю. Жінка сіла на край ліжка й заплакала, а Марічка обійняла її й притулилася до худого плеча.
Що робити, бабусю? прошепотіла вона. Його батьки категорично проти. Але вони нічого не знають.
А він? Він знає? запитала бабуся.
Ні. Не можу змусити себе сказати, боюсь, що ми одразу… Марічка вперше вимовила те, про що навіть думати боялася.
Він тебе вже практично кинув, підтвердила бабуся її страх. Але сказати йому все одно треба. Це твій обовязок. Якщо після цього втече, то йому й ціни немає такому чоловікові. Тоді навіть не шкодуй. І не показуй, що кохаєш. Май гордість. Ми якось викрутимося. Я піду працювати.
Що ти, бабусю… Працювати. Ти ж на пенсії.
Прибиральницею, у наш ЖЕК. А що? Поки жива, за мітлу триматимуся, а допоможу. Як інакше… Доню моя.
Марічка вже ревла на всю кімнату, бабуся теж. Але незабаром жінка зібралася.
Годі ридати. Зараз не можна. Спи. Бабуся підвелася й різко сказала:
Тільки дай мені слово, що школу закінчиш. Обовязково. Щоб не сталося.
Марічка заспокоїлася. Вона вирішила при першій нагоді сказати Тарасові про дитину. Розуміла, що навряд чи хлопець буде радий, і була готова до всього. Але всередині неї вже був маленький живчик, якого вона вже любила. Що значив для неї відмовний Тарас? Адже скоро вона стане мамою, а це найбільше щастя…
Тарас тепер сидів за іншою партою. У класі шепотілися про їхній розрив, хтось звинувачував Марічку, хтось Тараса, але всі згоджувалися треба спершу школу закінчити, потім навчатися, а тоді вже будувати родину. Але ніхто не говорив про кохання. Про те, що відчувала Марічка, мало хто здогадувався. Не переживеш не зрозумієш.
Марічка розповіла Тарасові про вагітність наступного дня після розмови з бабусею. Вони стояли у завулку біля школи. Хлопець зблід, ні