Страх стати мачухою: Ліза уникає шлюбу з удовцем.
Мачуха добре бачила, що Ліза не хоче виходити за удовця, і не через його маленьку доньку чи вік, а через те, що вона його страшенно боялась. Його холодний погляд проймав аж до глибини серця, і від страху воно починало битись швидше, ніби намагаючись захиститись від його стріл. Очі Лізи були опущені донизу, і коли вона нарешті піднімала їх, усі бачили сльози.
А ті сльози, як лавина, котились по зрумянілим від сорому щоках. Руки тремтіли, маленькі кулачки стискались, наче готуючись до оборони проти мачухи та запропонованого нею жениха. Зрадник-язик, нехай йому грець, вимовив: «Вийду».
От і домовились. До такого дому, за такого чоловіка гріх не піти! Адже з першою дружиною він поводився, як із панною: вона була мяка, як глина, слабка, худа, постійно хворіла й кашляла. Вони йшли він три кроки, вона один. Зупинялась, дихала, наче паровоз, а він обіймав і заспокоював, не суперечив, як твій божевільний батько.
Коли вагітніла, її майже не було видно на ногах лежала, а після пологів він сам уночі піднімався до дитини, а вона зовсім ослабла. Так його мати розповідала.
А ти здорова, як ріпа! Він тебе в червоному куточку посадить. Ти вміла на все і косу взяти, і серпом жати, і прясти, і ткати. Гріх тебе за молодого віддавати у них ще характер не встоявся, дурниць не показали. А цей чоловік відкритий, про нього все відомо. Як тобі пощастило!
Гучні гучні весілля влаштую, посидимо на вечірках, а удовцеві весілля не потрібне не будемо померлих танцями дратувати. Скриню збирати наказав не починати казав, у домі всього достатку.
Ярослав одружився з першою дружиною з любові, знаючи, що Марія часто хворіла, була слабкою, але мати казала, що він гарний, сильний чоловік, і йому потрібна господиня, а не дівчина. Та ні люди, ні власний розум його не переконали йому потрібна була лише Марія.
По селу ходили чутки, що вона його зачарувала, бо тільки заворожена людина, котра не пожила, могла добровільно перетворити своє життя на лікарню, страждання, біль. Лікарі казали, що в Марії слабкі легені будь-яка застуда веде до запалення, до астми, а там хто зна, може, й гірше.
Ярослав вірив, що його любов віджене смерть від дружини, що він вилікує її турботою, і хвороба відступить. Спочатку після весілля все справді було чудово. Щасливі, радісні молодята не могли натішитись своїм щастям.
Потім, коли Марія завагітніла, ніби всередині неї перевернулось: постійна слабкість, запаморочення, сонливість зробили її такою немічною, що вона не могла ні прати, ни доїти корову, навіть розчісати свій пишний довгий пліч не було сили.
Лікарі казали це токсикоз, народить і окріпне. Ярослав з любовю доглядав за дружиною без нар