Батько пішов, дізнавшись про мамині відносини з колегою. У домі розгорівся жахливий скандал.
Що ти хотів? Я завжди сама! Ти вечно на роботі, вдень і вночі. Я жінка, мені потрібна увага!
А що скажеш, якщо того твого уважника, Романа, посаджу? Підкину йому щось і закрию, га? спитав батько холодним, насиченим гнівом голосом. Він був офіцером поліції.
Не посмієш! Не посмієш! Ти все зруйнував.
Мама сіла на диван і розплакалася. Батько зібрав свої речі й рушив до дверей. Я стояв на межі коридору та вітальні, готовий кинутися на підлогу, щоб не пустити його. Яка дурість! Завжди ми були згуртованою, щасливою родиною. Мама з татом ніколи не сварилися, жартували одними й тими ж жартами, сміялися разом. Так, тато багато працював, повертався додому виснажений, мріючи лише про сон. Але ті миті, коли ми були разом, казали, що все добре. Як мамі могло спасти на думку зруйнувати це? І чи пробачить її батько?
Григорію, не йди, благально промовила мама, відводячи руки від обличчя. Пробач мене! Не йди. Вікторе, чого ти стоїш і слухаєш?
Але я не рушився. Я залишився на його шляху. У дванадцять років я вірив, що можу зупинити кінець того, що вважав щасливою родиною.
Вітьку, дай мені пройти, сказав батько суворо. Так він говорив лише на службі. Ніколи вдома.
Не йди! прошепотів я.
Пропусти!
Тим самим холодним тоном.
Тату а я?
Він відштовхнув мене, ніби я був просто предметом, і вийшов із дому. Мені здалося, що він поспішав, щоб не вчинити чогось божевільного. Не лише не вдарити маму при ньому був службовий пістолет. Очі його палали від люті, і тепер я розумію, що він зробив правильно, пішовши. Того дня він став для мене людиною, яка відштовхнула мене, як непотрібний стілець. А мама тією, що створила цей кошмар у нашому житті.
Роман, звісно, виявився нікчемою й кинув маму відразу після батька. Вона залишилася одна у жахливій ситуації. Чоловік пішов, коханець втік, син звинувачує її у розпаді родини. А я
Я почав блукати вночі, зіпсувався, потрапив у погане товариство. Спочатку крад