Батько пішов, дізнавшись про мамину пригоду з колегою. У домі розгорівся жахливий скандал.
Що тобі від мене треба? Я завжди сама! Ти постійно на роботі, вдень і вночі. Я жінка, мені потрібна увага!
А що скажеш, коли цього уважного Романа я посаджу за ґрати? Підкину йому щось і закрию, га? холодно спитав батько, його голос був повний люті. Він був офіцером поліції.
Не посмієш! Не посмієш! Ти все зруйнував!
Мати впала на диван і розридалася. Батько зібрав свої речі й пішов до дверей. Я стояв на межі коридору й вітальні, готовий кинутися на підлогу, щоб не пустити його. Яка дурня! Завжди ми були єдиною, щасливою родиною. Мати з батьком ніколи не сварилися, сміялися з одних жартів. Так, тато багато працював, повертався втомлений, мріючи лише про сон. Але моменти, коли ми були разом, казали, що все добре. Як мамі могло це спасти на думку? І чи пробачить тато?
Олегу, не йди, благала мати, знімаючи руки з обличчя. Пробач мене! Не йди. Вітьку, чого ти стоїш і слухаєш?
Але я не рушився. Лишився на його шляху. У дванадцять років я вірив, що можу зупинити кінець того, що вважав щасливою родиною.
Вітьку, пропусти, сказав батько суворо. Так він говорив лише на службі. Ніколи вдома.
Не йди! прошепотів я.
Пусти!
Той самий холодний голос.
Тату а я?
Він відштовхнув мене, ніби я був перешкодою, і вийшов із хати. Мені здалося, що він поспішав, щоб не зробити чогось божевільного. Не лише не вдарити матір у нього був службовий пістолет. Очі його палали лютостю, і тепер я розумію: добре, що він пішов. Того дня він став для мене людиною, яка відштовхнула мене, ніби стілець. А мати тим, хто створив цей кошмар у нашому житті.
Роман, звісно ж, виявився нікчемою й кинув матір одразу після батька. Вона лишилася сама в жахливому стані. Чоловік пішов, коханець втік, син звинувачує її у розпаді родини. А я
Я почав блукати вночі, потрапив у погану компанію. Спочатку крад