**15 травня**
Олеся знову дивилася на порожній стіл. Годинник показував вже девяту, а від Ярослава жодного дзвінка, жодного повідомлення. «Знову затримався на роботі», подумала вона, хоча й не дуже вірила власній брехні.
Останнім місяцем ці «затримки» стали надто частими. Спочатку раз на два тижні. Потім щотижня. Тепер здавалося, що чоловік і зовсім перестав повертатися вчасно.
Вона добре памятала, як усе почалося. Ярослав казав, що на роботі криза важливий проект, терміни. Вона вірила й чекала допізна.
Потім відмовки ставали дедалі безглуздішими. У понеділок він подзвонив, повідомивши, що застряг на парковці через бульдозер, який прибирав сніг. Олеся мовчала, але пильно дивилася на нього. Адже вона знала у його офісі була підземна парковка, куди жоден бульдозер не залізе.
У середу «була важлива нарада», хоча в їхній компанії майже не проводили зустрічей. А якщо й були, то вранці через Zoom.
Вчора він приніс найкращу відмовку: залишився в офісі, тому що йому було погано, і він провів у туалеті понад годину.
Олеся не була дурною. Вона розуміла, що Ярослав щось приховує. Але не хотіла витягувати правду силою. Хто ж ця «Анжела Д.»?
Як почуваєшся? спитала вона, намагаючись звучати спокійно та турботливо.
Ярослав, який щойно зайшов у дім, плюхнувся на ліжко й важко зітхнув.
Не дуже, відповів він, тримаючись за живіт. Пообідав у кафе, мабуть, щось не те…
Ох, як страшно. Уявляю, як тобі погано, сказала Олеся перебільшено співчутливим тоном, стежачи за його реакцією. Давай, принесу ліки. Добре допомагають.
Ні! різко підвівся він, але відразу ж відкинувся назад, усвідомивши, що мало не закричав.
Що таке? здивувалася вона.
Хлопці з роботи дали якісь таблетки. Не памятаю назви, але полегшало.
Ага. Гаразд, як скажеш, пожала плечима Олеся. Але наступного разу запамятай назву, невідомо, що ти прийняв…
Маєш рацію, напружено усміхнувся Ярослав. Піду в душ і лягу, бо почуваю себе не дуже.
Звісно, сказала вона, торкнувшись його обличчя перед тим, як вийти з кімнати.
Як тільки двері у ванну зачинилися, Олеся метнулася на кухню. Вона стояла біля столу, нервово стискаючи його телефон. Очі сканували екран. Повідомлення, дзвінки, месенджери нічого підозрілого. Та раптом їй спало на думку перевірити банківські операції.
«Переказ: 15 000 гривень Анжелі Д.», прочитала вона про себе, і все тіло стиснулося. Водночас почула, як Ярослав вимкнув воду. У паніці закрила всі вкладки й поклала телефон на місце.
Не панікуй, не панікуй, шепотіла вона, наче мантру. Хто в біса ця Анжела Д.?
Спробувала пригадати. Колега? Бухгалтерка?
Нічого не спалося. Олеся метушилася у великому ліжку, яке тепер здавалося порожнім і холодним. Ярослав мирно хропів поруч, навіть не підозрюючи, про що думає дружина. Вона заснула лише на мить, але й уві сні її переслідували тривожні образи.
Прокинулася різко, ніби від поштовху.
Анжела! Імя вистрілило в голові, як ніж. Колишня Ярослава, про яку він говорив рідко, називаючи її «юнацькою пристрастю».
Олеся підвелася, відчуваючи, як холодний піт стікає по спині. Тепер усе почало сходитися: затримки, безглузді відмовки, «погані страви». І тепер великі гроші
Вона схопилася за голову, намагаючись заспокоїти тремтіння.
«Юнацька пристрасть», лунало в голові.
До ранку вона не змкнула очей, пильно дивлячись на Ярослава, намагаючись скласти пазл.
Тепер було зрозуміло, що Анжела його колишня. Але який звязок міг бути між ними після стількох років? І навіщо він переказав їй гроші?
Тихенько підвелася з ліжка, щоб не розбудити його. На кухні зварила каву й взяла блокнот. Потрібен був план.
«Що робити?» питання лунало в голові.
Поговорити відверто? Та ж він бреше проста розмова нічого не дасть.
Найняти детектива? Здавалося занадто. Вона навіть не знала, де шукати.
Знайти Анжелу самостійно?
Олеся розуміла чекати не можна. Кожен день міг погіршити ситуацію. Але як діяти, щоб Ярослав нічого не здогадався?
Вирішила почати з простого перевірити його соцмережі. Можливо, знайдуться світлини, старі дописи, спільні знайомі
Відкрила ноутбук і почала переглядати його сторінку. Більшість фото були свіжими родина, робота, відпочинок. Але в кінці знайшла кілька старих. На одній Ярослав з довшим волоссям поруч із дівчиною. Олеся придивилася до незнайомого обличчя.
Це була Анжела. Та сама, про яку він згадував.
Вона закрила ноутбук і глибоко вдихнула. Тепер було ясно лише два варіанти: зап