Ми зустрілися, але не зрозуміли одне одного
Ти ж не запізнишся? О котрій виїжджаєш, Леоніде?! Леоніде Оксана штовхала чоловіка за плече, а він удавав, що спить, махаючи рукою, наче хотів сказати, що не збирається прокидатися і що не запізниться. Оксана глянула на телефон було лише сьома ранку.
«І навіщо я прокинулася так рано в суботу?! Немає нічого робити, вчора вже зібрала йому сумку» подумала вона й збиралася повернутися під теплу ковдру, коли раптом
Раптом її огорнув той дивний неспокій, який останнім часом чимраз частіше відвідував її. Здавалося, немає причин для тривоги: чоловік поруч, квартира в центрі, стильний ремонт, дизайнерські меблі, дорога техніка. У чоловіка була машина, у Оксани інша. Нещодавно вони купили будинок у престижному житловому комплексі на околиці. У них було все, одним словом.
Багато хто навіть не мріє про таке. Спробуй жити в оренді, їздити на роботу тролейбусом, увечері займатися уроками дітей, готувати вечерю для усіх, платити кредити, здавати гроші на школу Щойно засинаєш і вже дзвонить будильник, і все починається знову. Ось би мені твої проблеми! Яка дурна прикмета?! Що саме?!
Так, саме це почуття! Оксана вже навчилася його впізнавати. Безпричинна тривога, біль у грудях, передчуття лиха й відчуття, що щось важливе вислизає. Воно зявлялося раптом і так само зникало. Затихало на час, а потім поверталося.
І цього ранку неприємне відчуття знову без дозволу вдерлося в серце Оксани. Вона підвелася з ліжка, ще раз глянула на сплячого чоловіка й пішла на кухню. Леонід їхав у відрядження. Останнім часом її щораз частіше мучили ці думки. Півтора роки тому прийшов новий керівник, зарплата значно зросла, компанія, де працював Леонід, була великою та перспективною. Він був одним із найкращих, керівником відділу. Але ця робота забирала занадто багато часу! І ось тепер його знову відправляли у відрядження навіть у вихідні.
Оксана приготувала сніданок і повернулася до спальні розбудити чоловіка.
Леоніде, ну давай, прокидайся вже! Рухайся, інакше запізнишся. Ти ж казав, що виїжджаєте після обіду?
Так. Після промугикав Леонід із сонним голосом і, нарешті, підвівся.
Ходімо, я приготувала сніданок.
М-м. буркнув він і пішов за нею на кухню.
За столом чоловік одразу занурився у телефон. Оксана помічала, що останнім часом вони з чоловіком майже не спілкувалися й ставали все далі один від одного. Ні, вони не сварилися. Усе було ідеально він іноді приходив додому з квітами, інколи Оксані вдавалося переконати його піти до ресторану, і Леонід погоджувався. Вони могли прогулюватися парком, ходити до друзів чи в кіно, але все вже було не так, як раніше.
Леоніде, візьмеш мене з собою у відрядження? несподівано запитала Оксана.
М-м. відповів він, не відриваючи очей від екрану.
Ну серйозно, що там такого складного? Ви ж будете в готелі? Вдень ти з колегами, а ввечері зі мною.
Що?! Ні! Який «зі мною»?! Леонід здригнувся, коли зрозумів, що сказала дружина.
Чому ні, Леоніде? Що тут складного? Ти ж їдеш на машині?
Так, на машині. Але що ти там робитимеш? Вихідні, відпочивай вдома. Я повернусь у понеділок або вівторок.
Ну і що? Я ніколи не була в тому місті. Могла б прогулятися, зайти по магазинах може, до музею
Ой, будь ласка! Це глухе село, там немає нічого цікавого! Хіба нам не вистачає магазинів тут?! На кожному кроці!
Леоніде, мені тут нудно! Я ж не заважатиму пожалілася Оксана.
Оксано, ні! Хочеш у відпустку купуй квитки і їдь! роздратовано відповів Леонід.
Сама? А я хочу з тобою! Ми ж чоловік і дружина, якщо ти ще не забув!
Оксано, знову почала? Я тобі сто разів казав, що зараз дуже напружений період на роботі! Начальник монстр! Я ж не винен, що мене відправляють у вихідні?!
Дивно, що тільки тебе постійно відправляють! Минулого тижня я бачила в торговому центрі Романа з твого відділу він був із дружиною та дітьми. А ти, як завжди, «працював»! Оксана не хотіла сваритися, тим більше перед його відїздом, але не могла стриматися.
Давай тепер згадуй, хто де був! Дякую за сніданок! Леонід підвівся і пішов до ванни.
Оксана прибирала, поки Леонід дивився телевізор. Потім зібрала йому в дорогу бутерброди й чай у термос.
Оксано, де моя сумка? почувся голос Леоніда з коридору.
На комоді. спокійно відповіла вона.
Гаразд, я поїхав. Не ображайся, там дійсно нема чого робити.
Нічого, не ображаюся. Бувай.
Леонід поїхав, а Оксана залишилася. Була субота, можна було подзвонити подругам, вийти ввечері, посидіти в гарному ресторані, п