Ми зустрілися, але не зрозуміли одне одного
Ти ж не спізнишся? О котрій виїжджаєш, Леоню?! Леоню Оксана штовхала чоловіка за плече, а він умисне вдав, що спить, махаючи рукою, ніби хотів сказати: “Не збираюся прокидатися, і не спізнюсь”. Вона витріщилася на телефон лише сьома ранку.
“І навіщо я прокинулася так рано у суботу?! Нічого робити, валізу йому зібрала вчора” подумала Оксана та збиралася знову зануритися у теплу ковдру, коли раптом
Раптом її огорнув той дивний жаль, що останнім часом повзав за нею, як тінь. Нічого, здавалося б, не передвіщало лиха: чоловік поряд, квартира в центрі Києва, стильний ремонт, дизайнерські меблі, дорога техніка. У Леоніда була машина, у неї своя. Нещодавно купили ще й будинок у закритому котеджному містечку під містом. Усе було.
Багато хто про таке навіть не мріє. Спробуй жити в оренді, їздити на роботу тролейбусом, увечері перевіряти уроки у дітей, готувати вечерю на всіх, платити кредити, збирати на школу Ляжеш спати і знову дзвонить будильник, і все по колу. Ось би мені твої проблеми! Яка маячня! Що взагалі?!
Так, той самий жаль! Оксана вже навчилася його впізнавати. Тривога без причини, холодок у грудях, віщування лиха й відчуття, що щось важливе вислизає. Зявлявся нізвідки й так само зникав. На деякий час залишав у спокої, а потім повертався.
І цього ранку той неприємний жаль знову вкрався у її серце без дозволу. Вона підійнялася з ліжка, ще раз глянула на сплячого чоловіка й пішла на кухню. Леонід їхав у відрядження. Останнім часом це його замучувало! Півтора роки тому прийшов новий керівник, зарплата значно зросла, компанія, де працював Леонід, була великою й перспективною. Він був одним із кращих, керівник відділу. Але робота забирала занадто багато часу! І ось тепер його знову відправляли у відрядження навіть у вихідні.
Оксана приготувала сніданок і повернулася у спальню розбудити чоловіка.
Леоню, ну годі, прокидайся вже! Рухайся, бо спізнишся. Ти казав, що виїжджаєте після обіду?
Так. Після пробубонів Леонід із сонним голосом і, нарешті, підвівся.
Ходімо, я зробила сніданок.
М-м. буркнув він і пішов за нею на кухню.
За столом Леонід одразу занурився у телефон. Оксана помітила, що останнім часом вони з чоловіком майже не спілкуються й віддаляються. Ні, не сварилися. Усе було ідеально він іноді приходив додому з квітами, інколи їй вдавалося переконати його сходити до ресторану, і Леонід погоджувався. Могли погуляти у парку, піти до друзів чи в кіно, але все вже було не так, як колись.
Леоню, візьмеш мене з собою у відрядження? несподівано спитала Оксана.
М-м. відповів він, не відриваючи очей від екрану.
Ну серйозно, що тут складне? Житимете в готелі, чи не так? День за роботою, а ввечері зі мною.
Що?! Тобто ні! Який “зі мною”?! Леонід здригнувся, усвідомивши слова дружини.
Чому ні? Що тут такого? Ти ж їдеш на машині?
Так, на машині. Але що ти там робитимеш? Вихідні відпочивай вдома. Я повернуся у понеділок або вівторок.
Ну і що? Я ніколи не була в тому місті. Погуляла б, пішла по магазинах може, музеї
Та годі тобі! Це глухе селище, там немає інтересного! У нас мало магазинів на кожному розі́?!
Леоню, мені тут нудно! Я тобі не заважатиму зітхнула Оксана.
Оксано, ні! Хочеш у відпустку бери квитки й їдь! роздратовано відрізав Леонід.
Сама? Я хочу з тобою! Ми ж чоловік і дружина, якщо ти ще не забув!
Оксано, знову почала? Скільки можна тобі пояснювати зараз дуже напружений період на роботі! Шеф монстр! Я що, винний, що мене відправляють у вихідні?!
Дивно, що тільки тебе постійно відправляють! Минулого тижня бачила в торговому центрі Романа з твого відділу з дружиною та дітьми. А ти, виходить, працював! Оксана не хотіла сваритися, особливо перед його відїздом, але не могла стриматися.
Давай тепер згадуй, хто куди ходить! Дякую за сніданок! Леонід підвівся й пішов у ванну.
Оксана прибралася, поки Леонід дивився телевізор. Потім зібрала йому в дорогу бутерброди й чай у термос.
Оксано, де валіза? почувся його голос із кімнати.
На комоді. спокійно відповіла вона.
Гаразд, я поїхав. Не ображайся, там справді нема чого робити.
Нічого, не ображаюся. Бувай.
Леонід поїхав, а Оксана лишилася. Субота можна було подзвонити подругам, вийти ввечері, посидіти в гарному кафе, поговорити.
Але кому? Марія була заміжня, з двома дітьми не вийде! Наталя купила будинок у селі й тепер жила там теж не приїде. Софія вирушила “