Вона має 32 роки, а її дванадцятирічний син щойно одружився з її новим двадцятидворічним чоловіком.
Вона дитина, йому 22, а матері 32. Вчора він став чоловіком її матері. Сьогодні вони їй це повідили.
Дівчинка замкнулася у своїй кімнаті і не виходила цілий день. Кликали мати підходила до дверей, пропонувала кіно, луна-парк, прогулянку, відвідати друзів. Вона не відповідала. Лежачи на ліжку, спочатку плакала, потім заснула. Потім дивилася у стелю, загублена. До вечора голод змусив її вийти.
Потрібні були роки, щоб звикнути. Кожне мамине слово зустрічала з підозрою, дивилася на них з презирством, була грубою, сповнена ненависти. Молодша сестра матері намагалася поговорити та не слухала. Часто думала про втечу. Одного разу втекла й сховалася у сусідів, сиділа на сходах до горища, поки холод не змусив піти до тітки.
Коли мати прийшла за нею, дівчинка вже зігрілася й поїла. Руки матері тремтіли, очі були повні сліз. Вона прийшла сама.
Додому їхали таксі. Донька дивилася на мамин профіль бачила її старою. А він був гарний. Потім він таємниче зник на цілий місяць. Дівчинка не питала, мати мовчала, але в будинку знову стало, як раніше. Тільки вони дві. Поступово вони зблизилися, дівчинка заспокоїлася.
Але потім він повернувся. Молодий чоловік її матері. Вона звикла до нього, усвідомивши, що тепер він частина їхнього життя. У 18 років, під час обіду, вона передала йому ножа через стіл, навмисно тримаючи його руку довше, ніж треба. Подивилася йому у вічі він не відвів погляду. Мати зблідла, опустила голову. Обід закінчився в тиші.
Одного разу, коли матері не було вдома, вона підійшла до нього, притулила чоло до його спини, затримала подих. Він завмер, потім обережно відсторонив її, взяв за плечі й сказав не робити дурниць. Вона розридалася: «Чому? Що в тобі до неї? Вона стара, у неї зморшки ти не бачиш? Чому тобі потрібна стара жінка?»
Він приніс води, посадив у крісло, вкрив пледом і вийшов, гучно зачинивши двері. Вона сиділа там, у сльозах, розуміючи, що має їхати до гуртожитку чи знаходити квартиру. Її відштовхнули, наче кошеня. Відкинули. Принизили.
Він був такий гарний. Вона мріяла про нього. Він не повертався додому, мати мовчала. Вони блукали по дому, наче тіні.
Він повернувся через кілька днір. Матері не було, вона знову була сама, пила чай у кухні, робила нотатки. Коли він увійшов і сів навпроти, її серце завмерло. Він сказав, втомлено дивлячись їй у вічі: «Я люблю твою матір. Прийми це. Люблю її, не тебе. Не будемо повертатися до цього годі робити боляче». Не відвів очей.
Вона пролежала ніч із сухими очима, порожнім розумом, а вранці побачила, як вони цілуються на кухні. Їй зробилося нудно, вона побігла у ванну.
Знайшла місце у гуртожитку. Мати просила повернутися, потім дала грошей на оренду квартири.
У 25 років, йому 35, матері 45. Незважаючи ні на що, відносини майже нормалізувалися. Вона приходила у гості, вони обідали, сміялися. Тітка одного разу сказала: «Слава Богу, ти виросла». Мати була щасливою, спокійною, а її чоловік таким самим гарним. Навіть дуже гарним. Вона розуміла, що порівнювала всіх своїх кавалерів з ним і ця думка їй не подобалася.
Потім у неї був нещасливий роман. Він був одружений і не збирався залишати дружину. Вона кохала його, чекала біля роботи, плакала. Не хотіла бути таємною коханкою. Все було болюче, розпачливе. Він возив її на море, дарував подарунки, питав чи не достатньо? Чи обовязково ще й одружуватися? Для нього життя удвох було нудним.
Вона заперечувала, уперто хитала головою. Згадувала, як бачила, як мати цілує чоловіка на кухні, а вона, дурна, тікала блювати. Не розуміла життя може бути іншим. Гарним. ТихІ тоді, коли вона стояла в кімнаті матері, серед її парфумів і фотографій, вона зрозуміла остаточно: деякі серця залишаються чужими навіть для найбільшої любові.