Щоденник Оксани Бойко: шість років самотності без коханої людини.
Оксана відчувала себе страшенно втомленою. Вона була сама вже шість років, відколи чоловік її покинув. Дочка вийшла заміж рік тому та переїхала до іншого міста.
Оксані було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була чудовою господаркою, відмінно готувала, її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Але для кого тепер їх робити? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я загину одна, така гарна!» жалілася Оксана подругам. Відповідали: «Та ні! Шукай чоловіка! Багато самотніх чоловіків.»
Одна порадила звернутися до агентства «Найкращий чоловік». Оксана подумала, що це трохи кумедно й соромно йти до агентства. Але з іншого боку вже сорок два, і ця цифра її дратувала. Бабусині годинники на стіні глухо відлічували марно витрачені години.
І Оксана пішла до агентства. Привітна жінка в рожевих окулярах сказала:
У нас справді найкращі. Давайте подивимося базу даних, сідайте поруч!
Так, усі вони красені, усміхнулася Оксана. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо, щоб зрозуміти ваш чи ні. Чи варто продовжувати, чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з вами. Слухайте, ми тут не соромязві наречені, говоримо прямо про справу. У нас немає маніяків чи божевільних.
Оксані раптом сподобалася ця ідея. Разом із жінкою в окулярах вони вибрали пятьох кандидатів. Оксана сплатила невелику суму, поспішила додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню кольору надії. І сережки з діамантами, які діставала з давньої скриньки так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Оксана спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихо скрикнула від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, як на фото.
Вони сіли за стіл, Оксана встигла все приготувати. Букет поставила посеред столу. Вона крадькома поглядала на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік поморщився: «Чого так пересолено?» Оксана збентежено посміхнулася, подала йому смажену свинину. Він відкусив шматочок: «Жорсткувато» Йому не сподобалося й усе інше. Через клопоти Оксана забула про головне вино, яке довго вибирала. Налляла, сказала: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, ковтнув трохи: «Якесь дешеве.» Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Оксана взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення.»
Вночі Оксана трохи поплакала, їй було боляче. Але попереду були ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Ввійшов упевнено: «Ну, здоров!» Від нього пахло горілкою. Оксана запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Слухай, телевізор є? Зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо все.» Оксана різко відповіла: «Телевізор дивитимеш удома.»
Вночі знову плакала сама.
Через день прийшов третій кандидат. Не красен, стара куртка, неохайні нігті. І черевики в багнюці. Оксана вже думала, як його чемно випроводити. Але все ще вирішила нагодувати. Він їв жадібно, швидко і щиро хвалив Оксану. Вона навіть зніяковіла. Дістала квашені огірки. «Боже мій! скрикнув некрасі