«Увага, мама й брат їдуть ділити спадок: ти позбавила брата, у тебе нема совісті»
«Готуйся, мама й твій брат їдуть за спадщиною»: ти обділила брата, у тебе нема совісті.
Я відмовилася від своєї частки на корист батька, але він заповів все своє помешкання мені. Його слова досі лунають у моїй голові: «Ти зрозумієш пізніше. Головне не вірь їм, вони брешуть». Тоді я не зрозуміла, про кого він говорить, але сьогодні все стало на свої місця.
Мене звати Соломія. У мене є тітка, Оксана, молодша сестра матері. Вони не спілкувалися ходили чутки, що Оксана привла́снила спадок нашої бабусі. Я знала, що у мене є двоюрідний брат і сестра, Тарас і Маряна. У дитинстві ми грали разом, але потім звязки обірвалися. Нещодавно Маряна знайшла мене в соцмедрежах і розповіла речі, від яких у мене крові застила в жилах.
Останні роки були сповнені жалоби. Мати померла три роки тому. Батько простився, коли я закінчила навчання у Львові, і пішов за нею. Вони так любили одне одного він обожнював її, дарува́в квіти, ставив на пєдестал. Гадаю, він так і не зміг пережити її втрату.
Після смерті матері батько успадкував половину нашої квартири. Я відмовилася від своєї частки на його користь, але він несподівано переписав мені все. «Ти зрозумієш пізніше, сказав він. Не вірь їм». Я намагалася дізнатися, хто ці «вони» й якої брехні він боїться, але він ухилявся від відповідей.
Через шість місяців після похорону Маряна звязалася зі мною. Нагадала, що вона дочка Оксани, і попросилася у гості до Львова. «Ти мусиш почути те, що я скажу, написала вона. Це важливо». Я не бачила причини відмовляти. Дала їй свою адресу й номер, попросивши попередити перед візитом.
Маряна приїхала через тиждень. Я зустріла її на пі́нґалі вона була схвильована. Завівши розмову в кухні, вона вирішила сказати все: Тарас мій зведений брат. Вона не знала подроби, але, на її думку, саме тому наша бабуся заповіла все Оксані, а не поділила між сестрами.
Маряна розповіла, що мій батько спочатку був із Оксаною, але кинув її, дізнавшись про вагітність, а потім одружився з моєю матірю. «Мама й Тарас приїджуть вимагати свою частку, попередила вона. Готуйся».
Я була в шоці. Тарас не отримає нічого квартира була моєю, гроші батька зберігалися вдома через його недовіру до банків, а авто я купила сама. Все, що він мав, тепер належало мені. Історія про зведеного брата здавалася неправдоподібною батько так кохав матір, що не міг так вчинити. Але життя сповнене несподіванок.
«Дякую, що попередила, Маряно, сказала я. Нехай приїжджають, якщо насміляться, але підуть вони звідси лише зі своєю брехнею».
І я готувалася до зустрічі, знаючи, що правда, як завжди, переможе.