Ти більше не моя донька. Хто він, звідки невідомо. Мені соромно за тебе. Переїжджай до бабиної хати й живи, як доросла. Відчуй відповідальність за свої вчинки.
Олю, чула? До нас людей у відрядження приїхало допомагати нашим. Давай сьогодні ввечері до клубу збігаємо? Маринка, розвалившись у кріслі, аж сяяла від радості.
Марю, ти що? А Ярика з ким залишу? Візьму з собою? Оля сміялася.
А якщо тітку Ганну попросити? обережно запропонувала Маринка.
Оля безнадійно махнула рукою.
Та годі тобі! Вона й досі не може пробачити, що я сина народила. Адже вона ж хотіла, щоб я за Степана вийшла, а я у місто навчатися поїхала. Не вступила, зате з вагітністю повернулася. Цілий рік на мене дулась, лише два місяці як знову розмовляє. Тож іди з кимось іншим. Може, тобі пощастить знайдеш собі пару.
Маринка зітхнула.
Гаразд, піду з Настею. А завтра тобі все розповім.
Оля поклала сина спати, а сама вийшла на ґанок. З клубу долинали звуки музики. Закутавшись у хустку, вона уявила, як там усі танцюють і сміються. Маринка, мабуть, знову в тому своєму «тигровому» сукні в ньому вона завжди нагадувала Олі веселого кошеняти. Зітхнула з журбою й пішла спати.
Зранку, ще до світанку, прибігла Маринка. І як на зло, мама Олі теж завітала. Оля приклала палець до губ, але де вже зупинити Маринку.
Ой, як жаль, що тебе вчора не було! Там такі хлопці були! Один мене навіть проводив Вітьком звати. Гумор його просто бомба. І сьогодні вже на побачення йдемо! випалила вона на одному подиху.
Мама Олі з осуду в голосі запитала:
Одружений, мабуть?
Маринка знизала плечима.
Не знаю, у паспорт не дивилася. Та й якщо так, то хоч буде що згадати.
Ох, дівчата, що ви робите? Он Степан чим не чоловік? Моя вже свого щастя не впіймала, але ти ж, Маринко, ще можеш його дістати, тітка Ганна вже уявляла весілля.
Ну, тітонько, ну що ви! Кому він потрібен? Та ще й з такою матір’ю. Борони, Боже, від такого щастя! Маринка аж руками махнула.
Потім повернулася до Олі:
А там ще один хлопець був просто заглядіння. Усі дівчата як зачаровані дивилися. А він постояв з друзями, потім пішов сам. Навіть ні з ким не потанцював.
І тут сталося неймовірне. Тітка Ганна замислено сказала:
Тобі б, Олю, теж сходити. А з Яриком я посиджу. Раптом зустрінеш когось гідного? Синові ж тато потрібен. Тільки одружених не вибирай вони відразу відчувають, коли жінка сама. Зрозуміла?
Оля, не вірячи своєму щастю, кивнула. Не втрималася обняла маму. Та буркнула:
Іди вже, лестощі твої
Оля в найкращій сукні стояла з подругами і сміялася. Як же вона скучила за такими вечорами!
Дивіться! Ось він! Знову прийшов! зашепотіли дівчата.
Оля глянула в його бік і ноги затремтіли. Різко відвернулася й прошепотіла Маринці:
Я, мабуть, піду Ярик без мене напевно плаче.
Та здивувалася:
Олю, ну ти що? Вперше за рік вибралася і вже тікаєш? Навіть не потанцювала!
Але Оля вже йшла до виходу:
Пішла я. А он до тебе твій Вітько йде без мене не сумуй.
Біля дверей її раптом взяли за руку:
Потанцюємо, дівчино?
Оля, не дивлячись, спробувала вивільнитися:
Я не танцюю.
Але хлопець був наполегливим:
Даруйте мені один танець, будь ласка.
Вона підняла очі і серце впало. Це був він. Той самий. Чоловік, який колись змінив її життя. І, схоже, він її не впізнав. Відлягло трохи вона посміхнулася:
Гаразд. Тільки один раз, бо я спішу.
Він закрутив її в танці:
Чоловік напевно турбується?
Оля сухо відповіла:
Я не заміжня.
Він підморгнув так знайомо, що аж подих перехопило.
Значить, у мене є шанс? лукаво запитав.
Оля відсторонилася:
Навіть не сподівайся, і вибігла з клубу.
Дорогою додому плакала. Вона запамятала його на все життя, можна сказати, закохалася з першого погляду. А він навіть не впізнав.
Тоді вони зустрілися у поїзді. Вона їхала додому після провалу на іспитах, а він до батьків у гості. Бачачи її смуток, він вирішив підбадьорити.
Мене Тарасом звуть. Мама Тарасиком, племінник Тьосею. Вибирай, як подобається.
Оля усміхнулася:
Тьося смішніше.
Він простягнув руку:
Ось майже й познайомились. А тебе як називають, чарівнице?
Оля.
Тарас серйозно кивнув:
Так і знав. Королівське імя.
Так, слово за слово, вона розповіла, що не вступила до інституту. І що мама тепер довгі роки це їй