Оксана вже другий годину сиділа в черзі до баби Гали. Ця знахарка була останньою надією для молодої жінки. Вже кілька років Оксана намагалася виносити дитину, але чомусь у неї нічого не виходило.
“Навіть не знаю, що вам сказати Аналізи чудові, жодних патологій немає,” розвела руками лікарка.
“Але ж має бути якесь пояснення! Якщо я повністю здорова, чому не можу народити?” не розуміла дівчина.
“Не знаю. Медицина тут безсила. Спробуй до церкви сходити, може” тихо промовила лікарка.
Оксана й Андрій були одружені пять років. У молодої пари було все: достаток, власна оселя, любов і взаєморозуміння. Не вистачало лише одного дитячого сміху у великому затишному домі.
Жінка й раніше підозрювала, що на них із чоловіком лежить прокляття, а після слів гінеколога лише переконалася у своїх підозрах.
“Церква це добре, але в твоєму випадку допоможе тільки ворожка!” підказала подруга, передаючи адресу. “Їдь, не варто вагатися. Чим швидше, тим краще!”
Нарешті черга дійшла до Оксани. Вона несміливо переступила поріг невеличкої хатини. Увійшовши всередину, побачила перед собою худуватеньку, привітну бабусю в білій хустці та квітковій спідниці. Оксана усміхнулася вона ніколи не бувала у таких людей і уявляла, що знахарка обовязково буде страшною, з іклами та чорним котом на плечі.
“Здоровенькі були, доню! Сідай отут, біля ікони,” промовила баба Галя мяким, спокійним голосом.
“У мене така проблема” не витримавши, Оксана розплакалася.
“Все знаю, серденько. Допоможу, як зможу,” заспокоююче сказала баба Галя.
Жінка послушно сіла на мякий стілець біля великої ікони Божої Матері. Бабуся почала читати молитву й водити свічкою навколо Оксани. Уся процедура тривала хвилин двадцять. Потім вона сіла навпроти, взявши Оксану за руку.
“Ти не зможеш народити. Потрібно відмолити прокляття, яке з дитинства на тобі висіло,” спокійно сказала вона.
“Яке прокляття? Хто міг мене проклясти? Я нікому нічого поганого не зробила”
“Ти ні. Але твоя мати взяла на душу тяжкий гріх, а ти за нього розплачуєшся,” пояснила знахарка.
“Та це ж несправедливо! Мами вже давно немає, чому я маю відповідати за її гріхи?”
“Такі закони Всесвіту. Ми безсилі перед ними.”
“Ви мені допоможете?” спитала Оксана з надією.
“Ні. Тут я безсила. Якби в тебе був сглаз або порча, але це ні,” похитала головою бабуся. “Тобі потрібно дізнатися, перед ким провинилася твоя мати, і спробувати спокутувати її провину. І головне молись щиро, не лише за себе, а й за своїх ворогів.”
“Дякую,” прошепотіла жінка.
Оксана сіла в машину й подзвонила чоловікові.
“Андрію? Я сьогодні не повернусь. Потрібно терміново до тітки заїхати. Пізніше, любий. Усе пізніше.”
Оксана завела авто й вирушила до села.
“Оксанко! Чому без попередження? Я б і баньку протопила!” зраділа тітка Марфа.
“Я справою,” перебила Оксана. “Ти мусиш сказати мені правду. Що наробила моя мати? За що я розплачу