Мамо, тату, ми прийшли, як ви нас просили. Що трапилося? Оксана з чоловіком Олегом увірвалися у батьківську хату.
Справа була давня. Мати хворіла важка хвороба, друга стадія Вона пройшла хімію, потім промені. Настала ремісія, волосся трохи відросло. Та здавалося, рано було вітатися мамі знову погіршало.
Оксанко, Олеже, заходьте, мати бліда, тонка, мов дитина.
Діти, сідайте. У нас до вас незвичне прохання, вислухайте маму, батько був трохи збентежений.
Оксана й Олег сіли на софу, пильно дивилися на матір. Наталка зітхнула, глянула на чоловіка Володю, ніби шукаючи опори.
Оксанко, Олеже, не дивуйтеся У мене до вас незвичне прохання. Ми дуже вас благаємо
Усиновіть для нас хлопчика, будь ласка! Нам не дадуть через вік, та й інші причини є.
Тиша.
Перша очуняла донька:
Мамо, думаю, ти здивуєшся Ми вже давно міркували про це, та боялися сказати. Хочемо сина, а в нас уже дві донечки ваші онучки. Та й немає впевненості, що третя дитина буде хлопчиком. Та й здоровя вже не те
Лікарі не радять народжувати більше. От і думали може, справді взяти хлопчика з дитбудинку? До нашої родини, маленького синочка. А ти, мамо, кажеш те саме Звідки в тебе такі думки?
Оксанко, навіть не знаю, з чого почати, Наталка нервово провела рукою по короткому волоссю. Справа в тім, що мені знову погано.
А тут зайшла моя подруга тітка Люба з колишньої роботи, памятаєш? В неї була родимка над оком, майже закривала його. Її лякали мовляв, треба видаляти, бо може перерости. А тут Люба прийшла ні родимки, нічого! Виглядає чудово.
Їздила до бабці Ганни в село, та та їй заговорила. І ось Люба мене вмовляє: «Поїдемо до бабці Ганни!» До неї звідусіль їздять, багатьом допомогла. Подумала що я втрачу? І поїхали.
Оксана й Олег слухали, ледве дихаючи, але не розуміли, до чого вона веде.
Отже, діти, продовжила Наталка, баба Ганна відразу спитала: «А сина в тебе є?»
Дізнавшись, що в мене одна донька Оксана та дві онучки, Яринка й Софійка, баба Ганна наполегливо перепитала: «А що було до доньки?»
Я здивувалася адже ніхто, окрім нас з татом, не знав, що у мене був викидень на пізньому терміні. Мав бути синок, хлопчик, первісток до тебе, Оксанко. Але він не вижив.
І що далі? Оксана дивилася на матір широкими очима.
А далі баба Ганна сказала: «Усинови хлопчика». Повернулася й пішла. А в мене сльози полилися Ніби я винна, що не зберегла свого сина. І тепер маю дати любов іншому хлопчикові, ніби відновити втрачену рівновагу.
І знаєш Я прислухалася до серця а воно справді цього хоче. Ми з татом можемо дати дитині тепло, любов, усе, що треба. І не заради одужання Просто зявилося відчуття треба врятувати хоч одне маленьке життя від самотності. Ти мене розумієш?
Мамо, я тебе зрозуміла й цілком підтримую! Оксана кинулася до матері. Зробимо так!
Оксана й Олег попередньо поговорили з дитячим будинком хотіли взяти маленького хлопчика. Їх запросили на знайомство.
Наталка з Володею, звісно, теж поїхали. У ігровій кімнаті на килимі гралися діти від трьох років і старші.
Мамо, дивись, який русявий хлопчик, схожий на тебе! Як старанно збирає пірамідку, Оксана вказала на одного малюка.
Наталка подивилася їй теж сподобався. Але раптом з кутка почувся шепіт.
Вона обернулася там стояв хлопчик із сумними очима, щось тихо говорив.
Ти до нас? Скажи голосніше, я не розібрала, попросила Наталка.
Хлопчик зробив крок:
Тіточко, візьміть мене, будь ласка Я вам обіцяю ви не пошкодуєте.
Оксана й Олег швидко оформили документи й усиновили Дениса. Яринка й Софійка пишалися у них зявився братик.
Денис швидко звик, почав називати Оксану й Олега мамою й татом. Часто гостював у бабці Наталки й діда Володі вони жили поруч, до школи можна було ходити й звідти.
Денис називав Наталку дивно не бабусею, а «мамо Ната». Вона дивилася на нього, і їй здавалося ніби це справді він, її син, той, що колись не вижив
Лікарі наполягали на новому лікуванні, але воно не допомагало. Денис гладив її коротке волосся:
Мамо Ната, чому ти хворієш? Я хочу, щоб ти одужала!
Не знаю, Дениску Але я постараюся, обіцяю, їй подобалося, як він її називав.
Володя поговорив із лікарем той наполіг на операції.
Які шанси?
Пятдесят на пятдесят. Але якщо все вдасться це її врятує.
І вони зважилися.
У день операції всі були напружені. Оксана безперервно дзвонила батькові. Той домовився, щоб лікар повідомив результат.
Володя раптом зрозумів