Мамо, ти хочеш віддати нашу квартиру синові брата? А потім до мене прийдеш жити? Я тебе не пущу!
Навіть не думай! Мамо, ти при собі? Сама чуєш, що кажеш? Він тебе вижене, невже не розумієш?
Соломіє, не перечи мені! Я так вирішила!
Спочатку мати намагалася триматися, виглядати певною. Але потім розплакалася, бо глибоко всередині знала вона чинить несправедливо.
Справа в тому, що син Тарас, молодший брат Соломії, завжди був її улюбленцем. Олена Миколаївна народила його після тридцяти, коли життя встоялося. А Соломію у молодості, майже випадково.
Тому до доньки вона ставилася так: є і добре. Виховувала переважно бабуся, бо Олена Миколаївна тоді намагалася закінчити інститут.
А Тараса вона планувала коли вдруге вийшла заміж і насолоджувалася материнством.
Соломія все це бачила. Та не розуміла одного чому мати так відверто показує, кого любить більше.
Зазвичай батьки приховують таке. А тут навіть не соромилася.
А потім ще й дивувалася, чому брат і сестра ніколи не ладнали. Дивно? Мабуть, причини були.
Тарасові завжди діставалося найкраще. Соломія ж мусіла задовольнятися тим, що є, і навіть не нарікати.
І грошей йому давали більше. Він же чоловік, то ж так і має бути. А те, що молодший неважливо.
Памятай! Тарас, коли виросте, сам зароблятиме й утримуватиме родину. А поки що я маю йому допомогти!
Мамо, а як же я?
А ти? Твоє завдання вдало вийти заміж і триматися за чоловіка, рішуче сказала мати, готуючи вечерю.
Соломія заперечила: вона не хотіла залежати від чоловіка, хотіла розвиватися сама. І в професії теж.
Що за маячню ти несеш? Хіба тобі не смішно?
А що тут смішного?
У нашій родині так ніхто не міркував!
Значить, я буду першою.
Соломія не розуміла матір і не хотіла їй догоджати. Незабаром вона зняла квартиру й виїхала.
Це був глоток свіжого повітря. Жити з братом і матірю стало нестерпно.
Але вони не сумували. Більше місця залишилося.
Минуло пять років. За цей час Соломія виплатила іпотеку.
А Тарас досі жив з матірю і привів у квартиру дружину. Незабаром у них зявилася дитина.
Олена Миколаївна завжди задовольнялася тим, що є. Але одного разу заговорила інакше.
Уяви, сусідка купила посудомийку. Діти подарували.
Добре.
От би й мені… Та боязно навіть заикатися.
Чому?
У Тараса зараз роботи немає. А дружина його, Марія, у декреті, декретні копійки.
Тарас мав ще одну рису: своїми грішми не ділився. Його влаштовувало жити на матірній пенсії.
Тарасе, коли в тебе совість прокинеться? не втрималася Соломія, зустрівши його в магазині.
Він купував пиво й чіпси перед футболом.
Звідки претензії?
Хоч би матері допомагав! У неї ж пенсія невелика.
Тарас відвів очі, бо знав сестра права.
Тобі що? Ти ж з нами не живеш.
Мені шкода матір!
Пожалій краще себе. Ні чоловіка, ні родини.
Він пішов, а Соломія залишилася у німому шоці.
У свої тридцять пять вона ще не була заміжньою. Колишній коханий зрадив, і тепер вона не була готова до нових стосунків.
Допомогти? спитала продавщиця.
Ні, дякую.
Соломія знала вона права. Тарас уже дорослий, батько. Час нести відповідальність, а не жити на матірній шиї.
Соломіє, як ти посміла йому таке сказати? почала Олена Миколаївна.
Я лише за тебе заступилася.
А я просила? Тарас через тебе скандал влаштував! А в нас мала дитина!
Через мене?!
Соломія не знала, що відповісти.
Не треба було його чіпати. Ти ж знаєш, який він чутливий.
Дивно, як мати захищала сина, але ніколи не думала про доньку.
Навіть тепер, коли Соломія хотіла допомогти, вийшло, що вона винна.
Півроку вона не спілкувалася з ними. Потім мати несподівано подзвонила й запросила приїхати.
У квартирі нічого не змінилося. Посудомийки, звичайно, теж не було.
А де Тарас із дружиною?
На ювілеї. Я з Олесем сиджу. Заходь, чаю хочеш?
Ні, мамо. Ти хотіла щось сказати?
Так. Я вирішила: цю квартиру віддам Олесю.
Соломія спочатку подумала це жарт.
Ти хочеш віддати нашу квартиру синові брата? Мамо, ти при памяті?
Соломіє, не перечи! Я так хочу!
Донька намагалася пояснити наслідки, але мати стояла на своєму.
Тобто, ти їх обслуговуєш, а тепер за