Якби ти знала, чим твоя донька у столиці займається, то й імені її не згадувала б. А ти ще й хвалишся
А яка ж у мене розумна донька! хвалилася Ганна сусідкам на лавочці. Усі іспити на відмінно склала! Ще й підробляє ні копійки з дому не бере!
Заздрю тобі, Ганно! Мої діти тільки й роблять, що гроші випрошують, зітхнула одна із жінок. Учитися не хочуть. Оленка каже, що після школи одразу заміж піде мовляв, чоловік має забезпечувати. А син сусідка махнула рукою. А твоя Софійка молодець, сама себе шанує.
Так, звичайно, тихо буркнув собі під ніс Дмитро, відійшовши на крок. Хлопець міг би вже йти додому, але мати ще не закінчила своїх справ. Якщо батько на роботі сумки носити доводиться йому. Якби вона знала, чим сестра у Києві займається, то й рота б не роззявляла.
Ти щось сказав? Ганна сердито глянула на сина. Невже він і хвилини не може почекати? Вона ж ще не встигла всім розповісти про успіхи доньки!
Так, мамо. Презентацію треба готувати на завтра. Може, іншим разом похвалишся? спокійно відповів Дмитро.
Ой, та ви в мене всі такі! Навіть слова не дають сказати! Гаразд, ходімо
Хлопець знизав плечима, помітивши полегшення на обличчях сусідок. Вони вже й сами не раді були, що потрапили під гарячу руку. Ганна постійно розповідала про Софійку, немов та була взірцем для всіх.
Але тільки він знав правду. Мовчав, щоб не засмучувати матір
***
Софія Шевченко тут мешкає? Холодний погляд незнайомки збив Ганну з пантелику. Ще й двоє чоловіків позаду спокій не додавали.
Моя донька в Києві, вчиться в університеті, з гордістю відповіла жінка. Вам що до неї?
В університеті?! Жінка голосно засміялась. Вона ж звідти вилетіла ще після першої сесії! Жодного іспиту не склала бо й не ходила нікуди, тільки кавалерів шукала.
Як ви смієте брехати на мою дитину?! За таке до суду подамо! Ганна збентежилась, почувши шерех за дверима. Пустити їх значить визнати, що вони праві. А не пустити що скажуть люди?
Заходьте, різко промовив Дмитро. Не треба давати поживу пліткам. Мамо, пропусти їх.
Але ж, Дмитре!
Пропусти.
Зараз він виглядав старшим за свої роки. Серйозний, трохи напружений. Провів гостей у вітальню, запросив сісти. Незнайомка обережно посміхнулась і зайняла крісло. Чоловіки лишилися стояти.
Дмитре! Як ти міг їх у хату пустити?! Чув, що вона про Софійку сказала?!
Чув. Тому й пустив, різко відповів хлопець. Поки батько у відрядженні він голова сімї. Треба врятувати те, що ще можна.
Що ти
Мабуть, ти краще знаєш свою сестру, з єхидою кинула жінка. Може, скажеш, де вона зараз?
У Києві, як і казала мама. Тільки не в гуртожитку, а в орендованій квартирі. Яку їй оплачує чоловік. Так, він одружений, старший за неї на двадцять років і має трьох дітей. І так, він дуже заможний.
Його випадково не Андрій звуть?
Дайте вгадаю ви його дружина? Дмитро напружився. У що вплуталась його сестра?
Слава Богу, ні. Я його сестра. І мені набридли його пригоди. Він одружений з дочкою нашого бізнес-партнера. І якщо вона дізнається про твою сестру буде скандал.
І ви хочете цього уникнути?
Розумний хлопець, кивнула жінка. То де ж зараз твоя сестра?
Не знаю. Але її подруга може знати. Запитаю, але спершу ваші умови?
Дмитре, що це за розмови?! Який Андрій?! Яка квартира?! Ганна зблідла.
Хлопець кинувся до ванної кімнати там лежали мамині ліки.
Може, швидку викликати? Жінка виглядала трохи збентеженою.
Дмитро вже телефонував. Найкраща лікарка селища, Наталія Петрівна, обіцяла приїхати за пять хвилин.
Дмитре Як ти все це дізнався? Ганна ледь не плакала. Її донька коханка?
В останній візит у неї зламався телефон, і вона взяла мій ноутбук. Не вийшла з повідомлень. Я прочитав і запитав її прямо. Вона не заперечувала. Лише благала не казати тобі.
Він справді переживав за матір. Вона завжди хвалилась дітьми, їхніми успіхами. Навіть його грамоти змалечку всім показувала.
Коли Ганну поклали у ліжко, Дмитро повернувся до гостей.
То що ви хочете зробити?
Дамо грошей і познайомимо з гідними хлопцями. Якщо розумна гарно влаштується.
Хлопець важко зітхнув і зателефонував подрузі сестри. Та була хижою і спритною, але він знав, як її обійти.
Тримайте, простягнув папірець. Сподіваюся, ви дотримаєте слова.
Обовязково.
Виходячи, жінка гучно сказала, щоб почули сусіди:
Вибачте за непорозуміння! Спод