Ну, ви мене назад у дитбудинок віддасте? Та тітка казала, що ви поспішили, взяли мене, бо не знали, що своя дитина буде. А я не рідний
Оксана стояла біля плити й смажила млинці. Скоро чоловік повернеться з роботи, і вони всією родиною сядуть вечеряти.
Чомусь Тарасик сьогодні так тихо грається у своїй кімнаті? Зазвичай, коли Оксана пече його улюблені млинці, синок крутиться біля неї, зазирає у вічі й благає:
Мамо, можна ще один?
Оксана дає йому, Тасько вже, здається, наївся, але незабаром знову підходить і, розтягуючи слова, з насолодою промовляє:
Ма-а-а-мочко, ну ще трошки?
Оксана розуміє: Тасько давно ситий, просто йому хочеться знову і знову говорити це тепло, немов сонячне проміння, слово матуся. Раніше вона відкладала лопатку, брала сина на руки він ще не дуже важкий, Таськові лише пять. І питала: Ну що, сину, підемо тата зустрічати?
А Тарасик радісно відповідав:
Так, мамо, підемо! і в його очах горів вогонь щастя. Він ще не звик до цих чарівних слів раніше у нього не було ні мами, ні тата, а тепер є.
А ще у Таська тепер своя кімната та ліжко. І спортивний куточок зі шведською стінкою тато йому поставив! Ще машинки, робот, конструктор і безліч інших іграшок і все це тільки його, нічиє більше. Ввечері мама читає казки, гладить по голові і шепоче: «Люблю». Тарасик уже майже повністю наповнився цим теплом і майже забув, як було раніше.
Оксана хотіла покликати сина, але раптом у животику вдарила дівчинка.
Вона притулила руку і знову поштовх.
Господи, Оксана щодня молиться за цей несподіваний подарунок, аби все було добре. Вони вже й імя вибрали Іван сказав: нехай буде Олеся. На честь його бабусі.
Оксані колись казали, що в неї не буде власних дітей, тому вони з Іваном узяли Тарасика з дитбудинку. А через рік ось диво, Олеся вже незабаром зявиться!
Оксана замислилася і ледь не спалила млинець. Покликала сина:
Таську, сину, йди сюди, чого ти сьогодні такий тихий?
Але у відповідь мовчання. Невже не чує?
Вона вимкнула плиту й пішла до дитячої.
Дивно, у кімнаті темно, де ж Тарасик?
Раптом почувся шелест. Оксана ввімкнула світло і побачила сина: він сидів на ліжку у куртці й шапці, а в руках тримав рюкзак, набитий машинками.
Чого в темряві сидиш? здивувалася вона й весело додала: Ну ж бо, роздягайся, куди це ти зібрався? Ходімо млинці їсти зі сметаною та варенням, ну давай, Таську, чого мовчиш?
Але Тарасик навіть не посміхнувся. Він дивився у порожнечу дорослими очима й раптом спитав:
А можна я візьму свої машинки? Адже їй вони не потрібні?
Що ти кажеш, Таську? Що сталося? Куди ти зібрався? від його слів у Оксани аж руки опустилися. Невже вона погана мати? Чи може, Тарасик ревнує через сестричку? Але ж вчора він так радів!
Ну, ви мене назад у дитбудинок віддасте? Та тітка казала, що ви мене взяли, бо не знали, що своя буде. А я не рідний
Очі хлопчика наповнилися сльозами, він ледве стримувався.
Таську, сину, яку тітку? і тут Оксана згадала: днями зустріла сусідку. Та й справді, та почала говорити: «Слава Богу, своя дитина буде», а потім губами скривилася й на Тарасика показала. «Поспішили ви, Оксанко, поспішили!»
Оксана тоді поспішила піти, не хотіла при сині сваритися. А виявилося, він все почув. І подумав, що він не свій.
Вона обняла сина він спочатку відштовхнувся, а потім припав до неї й заплакав.
Сину, що ти? Ця тітка просто нічого не розуміє! Ми з татом тебе дуже любимо, і ти наш назавжди!
Вона зняла з нього шапку, і вони довго сиділи, обійнявшись.
Коли народилася Олеся, Тарасик з татом господарювали вдома, а потім поїхали за мамою та сестричкою.
Хлопчик хвилювався: раптом він їй не сподобається?
Але, побачивши, яка вона крихітна, тільки й сказав: Мамо, ну куди їй, такий малюсінькій, без старшого брата? Я її навчу грати машинками, нам весело буде!
Тепер Тарасик від сестрички не відходить, чекає, коли вона підросте, щоб перевести її до себе в кімнату.
А поки що він мамин перший помічник.
Ось і зараз мама кличе: Таську, я Олесю зібрала, ходімо тата зустрічати!
А він уже стоїть у коридорі, готовий: Мамо, я двері потримаю, виходь!
Вони спустилися, і раптом у підїзді зявилася та сама сусідка.
Тарасик міцніше стиснув мамину руку.
Сину, ти ж чоловік, допоможи тітці у неї сумки важкі.
Добре, матусю! Він гордо викликав ліфт і побіг наздоганяти маму.
Завтра вихідний, і вони всією сімєю підуть у парк. Шкода, що Олеся