Ну й гаразд, Дмитре! Не журся! Зате Новий рік ти відзначив на всі сто!
Ось і рідний Київ. Дмитро зійшов з поїзда, вийшов на Привокзальну площу і пішов до зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій був так собі попереду неприємна розмова з Олесею. Дружина знову докорятиме, скаржитиметься, казатиме, що він егоїст і байдужий.
Але ж він не байдужий! Він навіть хотів привітати її з Новим роком, а вона телефон вимкнула. Образилася!
Три дні він намагався додзвонитися марно. Ну, тоді й сам засмутився і кинув спроби.
До того ж, вона навіть батьків із сестрою не привітала, не кажучи вже про нього. Ось він зараз із порогу їй це й вискаже.
Не тільки йому докоряти у неї теж купа промахів. Як кажуть, найкраща оборона це напад.
Дмитро підбадьорився і зайшов у підїзд із бойовим настроєм.
Квартира зустріла його тишею.
Га-а! Хто живий? Олесю, я приїхав! гукнув він, але у відповідь мовчанка.
Заглянув на кухню нікого. У вітальню пусто. У спальню те саме. Але тут його очі відразу вловили зміни: біля стіни не було дитячого ліжечка, зникли комод із пеленальною дощечкою та візок, який подарували Олесині батьки.
Дмитро ринув до шафи половина, де висіли її речі, була порожньою.
Вона що, з розуму зїхала? Покинула мене? пронеслося в голові.
Він набрав номер тещі ніхто не бере. Тоді спробував подзвонити Іринці подрузі Олесі. Теж тиша. Нарешті додзвонився до Євгена чоловіка Ірини.
Жень, привіт! Дай трубку Ірці, не можу до неї додзвонитися, попросив він.
Та вона зараз у батьків у селі там Новий рік зустрічали. У них із звязком безнадійно. Я вчора повернувся на роботу треба, а вони ще відпочивають, пояснив Євген. А тобі навіщо Іра?
Думав, може знає, де моя Олеся. Приїхав а її вдома нема, і всього, що для дитини готували, теж нема, сказав Дмитро.
Слухай, а дружина твоя ж ось-ось мала народжувати. Ти що, на свята до своїх поїхав, а її саму залишив? здивувався Євген.
Та вона сама не хотіла. Хоча термін був десяте-одинад