Ну нічого, Славку! Не журся! Зате Новий рік ти відзначив по-королівськи!
Ось і рідне місто. Славко зійшов з перону, вийшов на привокзальну площу й попрямував до автобусної зупинки. Він не попередив дружину, що повертається сьогодні.
Настрій у нього був так собі, адже попереду чекала неприємна розмова з Олесею. Дружина знову почне докоряти, скаржитися, що він байдужий егоїст.
Та й чому байдужий? Він, між іншим, хотів привітати її з Новим роком, а вона телефон вимкнула. Образилася!
Три дні він намагався їй додзвонитися марно. Ну, тоді й сам засмутився й перестав телефонувати.
І, доречі, вона навіть батьків і сестру його не привітала, не кажучи вже про нього самого. Ось він зараз із порогу їй про це нагадає.
Не тільки вона може звинувачувати у неї теж знайдеться за що відповідати. Як кажуть, найкраща оборона це напад.
Славко підбадьорився й увійшов у свій підїзд у досить бойовому настрої.
Квартира зустріла його тишею.
Га-га! Хто тут є? Олесю, я приїхав! голосно сказав Славко, але у відповідь мовчанка.
Заглянув на кухню пусто, у одну кімнату нікого, у другу те саме. Але одразу впали в очі зміни: біля стіни не було дитячого ліжечка, зникли комод із пеленальним столиком та візок, який подарували Олесіні батьки.
Славко метнувся до шафи половина з її речами теж була порожньою.
Вона що, зїхала? Кинула мене? подумав Славко.
Він набрав номер тещі ніхто не відповів. Спробував подзвонити Маряні подрузі дружини. Теж тиша. Нарешті додзвонився до Юрка чоловіка Маряни.
Юрку, привіт! Дай Марянці слухавку, я її не можу додзвонитися, попросив він.
А Маряна з дитиною у селі там Новий рік святкували. Зі звязком там бувають проблеми.
Я вчора повернувся, бо сьогодні на роботу. А вони ще відпочивають, пояснив Юрко. А навіщо тобі Маряна?
Думав, може, вона знає, де моя Олеся. Приїхав від батьків а її вдома нема. І всі речі для дитини теж зникли, сказав Славко.
Слухай, а твоя жінка ж ось-ось мала народити. Ти що, на свята до своїх поїхав, а її саму залишив? здивувався Юрко.
Та вона сама не хотіла. Хоча термін був на десяте-одинадцяте січня. Встигли б повернутися.
Вітаю, Шарику, ти дурень, усміхнувся Юрко.
Чому? не зрозумів Славко.
Тому що ти, мабуть, уже холостий. Дурнику! Подзвони в лікарню, вона, напевно, там, порадив друг.
Десять днів тому
Не розумію, Славку, говорила мати по телефону. Чому ти маєш сидіти вдома у свята? Якщо Олеся не хоче їхати приїжджай сам. Термін у неї ще за два тижні, встигнеш повернутися.
Тим більше, що вся родина збереться: тітка Галя з дядьком Іваном, Наталка з Віталієм, Оксана з Петром. І ми з батьком, і Тетяна з Олегом.
Тетяна замовила нам номери в заміському готелі прямо в лісі. На чотири дні з тридцятого по друге.
Тридцять першого банкет із артистами. Я за тебе заплатила, потім повернеш. Побудеш до Різдва, а восьмого поїдеш. Якраз до терміну.
Олеся їхати не хотіла:
Славку, в мене може початися в будь-який момент. Уяви: всі веселяться, а в мене раптом пологи. До того ж готель за містом чи встигне швидка?
Ні, я нікуди не поїду.
Мама правильно каже, що зараз жінки вважають вагітність хворобою, а народження дитини подвигом. Вона нас трьох народила і в декреті майже не сиділа, та й усе встигала.
Звичайно, Славко розумів, що Олеся має рацію. Але він уявив, як нудно буде вдома у новорічну ніч: тільки вдвох із дружиною, за скромним столом Олеся вже сказала, що готувати не збирається. І йому стало сумно.
А вся родина в цей час гулятиме під музику, танцюватиме й веселитиметься.
Загалом, він поїхав один.
У готелі справді було весело. Десь о пів на першу, коли Новий рік уже настав, Славко вийшов із зали, щоб подзвонити дружині, але вона не взяла трубку.
Ну й добре, ображайся. Але, між іншим, сама винувата. Могла б зараз бути тут і веселитися з усіма, подумав він.
А наступного дня мама висловила своє незадоволення невісткою:
Твоя Олеся навіть не подзвонила, не привітала нас із батьком. Ось воно як образилася! Зовсім ти розбалував дружину, сину.
Вона не розуміє, що таке справжня родина. Тому ми тут усі разом, а вона там сама. Нехай подумає.
А Олесі тієї ночі було не до них. Якщо вона когось і згадувала, то Славка, а вже точно не свекрів із їхньою численною родиною.
Її батьки, дізнавшись, що дочка сама на свята, покликали її до себе. Великого бенкету у них не планувалося.
Брат Олесі працював на заводі без вихідних, тому