Чи можу я перезимувати у тебе? Тарифи на газ такі високі, а в мене немає сил рубати дрова.
Моя донька приїхала на вихідні, щоб купити мені продукти, і я наважилась запитати:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ занадто великі, а я вже не можу колоти дрова.
Але донька відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли в мене буде власний будинок, тоді заберу.
Не бажаю нікому такої старості.
Хочу поділитись своїм болем. Я рано овдовіла мені було лише 26. Чоловік залишив мене з двома малими дітьми: синком Івасем та донечкою Олесею. Віддала їм усе своє життя. Треба було годувати, одягати, виховувати. Вибору не було справлялась як могла.
Працювала цілий день, а після роботи перетворювалась на господарку та городницю. Жила в селі, але грошей не вистачало ні на що. Сама косила траву, рубала дрова для опалення. Що ще могла робити без чоловіка?
Діти виросли і поїхали до міста.
Поки була молодшою, ще тримала господарство. Коли приїжджали онуки, вони їли свіжі овочі та пили молоко. З пенсії заощаджувала віддавала дітям.
Але в старості вже нічого не можу, ледве пересуваюсь. Найважче було взимку.
Донька приїхала на вихідні за продуктами, і я спитала:
Чи можу я перезимувати у тебе? Рахунки за газ занадто великі, а сил рубати дрова вже немає.
А вона відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли буде свій дім, тоді заберу.
Коли я вже не могла ходити, сусіди подзвонили синові. Він сказав, що дуже зайнятий, що теща теж хвора, і в нього немає часу приїхати…
Попросила сусідів зателефонувати сестрі. Вона приїхала одразу і забрала мене до себе. Дякуючи їй, я ще жива.
Минуло кілька місяців, а мої діти досі не звязались зі мною.
Коли я була молодшою та здоровою, я їм була потрібна. А тепер вони забули, що мають матір.
Не бажаю цього нікому. Що я зробила не так? Коли мої діти стали такими байдужими?
Прошу всіх, хто це читає: шануйте своїх батьків. Ніхто у світі не любитиме вас так безкорисливо і щиро!