Оля та Тарас увійшли до хати, де тепле світло ночі пробивалося крізь широкі вікна, граючи у тонких вазах на полицях. Марія розпростерла руки, її очі сяяли від радощів та полегшення.
Мої дорогі, яка ж чудова несподіванка! скрикнула вона, обіймаючи їх по черзі. Олю, дитинко, ти стала моєю з того дня, як переступила цей поріг. І ти, Тарасе як же я радий тебе бачити, сину!
Веселий гомін зустрічі ніби розтопив останні залишки напруги в кімнаті. Оля відчула, як серце бється спокійніше, а посмішка змінилася від зворушення до теплого, рідного почуття.
Господарка повела їх у святково прикрашену вітальню, де вже чекав стіл: біла скатертина, свіжі квіти у простому букеті, гарний посуд, а в повітрі пахло домашнім паштетом, духмяним борщем і ще теплими пампушками.
Я все приготувала сама, сказала Мар