У тебе немає совісті. Хіба ти не бачиш, як важко Данилові? Він твій брат, міг би й допомогти. Завжди думаєш лише про себе.
Нещодавно мати подзвонила мені й попросила забрати всі мої речі з її квартири.
Ми ледь пересуваємось тут через твоє накопичене, сказала вона.
Ця розмова сталася після того, як я відмовила братові, Данилові, у грошах на перший внесок за квартиру. Так, саме відмовила, а не позичила, бо я дуже добре знаю він ніколи б не повернув мені ці кошти.
Після моєї відмови Данило вибіг з моєї квартири, розлючений. Він був переконаний, що я просто віддам йому всі свої заощадження, адже у нього сімя та діти, а в мене ні.
Мені потрібно виговоритись, бо я відчуваю, що рідні ставляться до мене несправедливо, особливо напередодні свят.
Коли я переїхала до Києва на навчання, одразу ж почала підробляти.
Спочатку жила в гуртожитку, потім зняла квартиру з подругою. Я не хотіла залежати від батьків, тому працювала, щоб не тільки утримувати себе, а й допомагати матері.
Вона ніколи прямо не брала в мене грошей, але постійно просила привезти щось корисне: одяг, взуття, побутові дрібниці.
А щодо продуктів я завжди приїжджала з повними пакетами їжі.
Моя мати живе у трикімнатній квартирі разом із Данилом. Батько помер три роки тому.
Мій брат ніколи не цікавився навчанням. Після школи він поїхав працювати до Польщі, але єдине, що він зміг собі дозволити за цей час, стару машину. Повернувшись, він влаштувався таксистом.
Пізніше він одружився і привів свою дружину, Олену, жити до мами.
Грошей їм завжди бракувало, бо Данило жив від зарплати до зарплати. Щойно він і Олена отримували гроші, все миттєво витрачали.
І мама, і батьки Олени постійно їх підтримували фінансово. Данило знав, що завжди знайдеться хтось, хто виручить, тому й не намагався заробити більше чи покращити своє становище.
Тепер у Данила й Олени двоє дітей, а третій уже в дорозі.
Вони вирішили, що квартира матері стала для них замалою, і почали думати про власне житло.
Тим часом я живу у знятій квартирі зі своїм хлопцем, Ярославом. Ми плануємо одружитися, але вирішили почекати кращого часу. Наш дохід стабільний Ярослав працює розробником, а я керую кількома інтернет-магазинами.
Ми не витрачаємо гроші на зайве, а заощаджуємо на власне житло, щоб після весілля мати, де оселитися.
Мати знала про наші плани, але все ж натякнула Данилові, що він може попросити в мене допомоги.
Вони хочуть купити квартиру, але в них немає грошей на перший внесок, сказала мені мати.
Коли Данило прийшов до мене й прямо заявив, що йому потрібні гроші, я відмовила.
Він лютився. Він вважав, що я зобовязана йому, просто тому що в нього є сімя, а в мене ні.
Пізніше мати подзвонила мені й сказала:
У тебе немає совісті. Хіба ти не бачиш, як важко Данилові? Він твій брат, міг би й допомогти. Завжди думаєш лише про себе.
А потім додала:
Забирай свої речі з нашої квартири. Ми не можемо тут пересуватися через твоє накопичене.