Доброго ранку, кохана.
Він, як завжди, прокинувся за хвилину до дзвінка будильника. Армійська звичка. Перекотившись з ліжка, не розплющуючи очей, віджався кілька разів. Кров приємно зашуміла, прогоняючи рештки сну.
Піду розбудию хлопців, Оленко.
«Хлопці» два десятирічні сини-близнюки, що сплять у сусідній кімнаті. Дві зменшені копії батька, з однаково розплющеними ротами, наче вони дивляться один сон.
Опалення всю ніч глючило, тому з ранковим бігом вирішив не ризикувати, не став їх будити раніше. Замилувався вже міцними постатями своїх «хлопців».
В їхньому віці він був зовсім іншим: худий, незграбний, сутулий. Соромязливий, що однолітками сприймалося як боягузтво. Навчання давалося легко, а от образи однокласників важко. Не вмів давати відсіч, знав, що слабший. На фізкультурі викладався, але дотепні вчителя вбивали весь настрій. Що ж до спортивних секцій, то мати була категоричною:
Не для того я народила інтелігентного хлопчика, щоб він учився розбивати носи.
Соромязливість завадила і тут, тому мрія стати сильним програла цей раунд. Взагалі, мати рідко виявляла характер зазвичай оточувала турботою, ніжністю Від її надмірності він утік після школи в армію. Звідки через два роки повернувся тренованим, перспективним спортсменом. Ніжний, соромязливий хлопчик перетворився на міцного кандидата в майстри спорту з боксу. Що, на жаль матері та радість інституту фізкультури, вирішив продовжити карєру.
Студентські роки відкрили нове життя: змагання, гуртожиток, нові друзі. Зявилася нова проблема дівчата. Попри успіхи в боксі, природна соромязливість не зникла. Запросити на побачення, навіть просто заговорити у двадцять років було не легше, ніж у десять. Аж поки не зустрів її.
Олена була зіркою інституту. Чемпіонка зі стрибків у воду, струнка білявка з зеленими очима. Розумна, усміхнена, але мовчазна, ніби не з цього світу. За що їй й дали прізвисько «Інопланетянка». Подружилися одразу.
Їм було легко разом. Гуляли годинами, не промовивши й слова. Вболівали одне за одного на змаганнях. А після першого поцілунку він одразу зробив їй пропозицію.
«Весілля марсіан» святкував увесь курс. Їх любили за щирість, відкритість.
Через рік Олена взяла академвідпустку вагітність. Він увечері став їздити на Київський вокзал, підробляти вантажником. Дивно, але саме тоді вперше відчув, що став сильним. Не через мішки, а тому що зрозумів: він зможе усе, він прогодує сімю, виховає дітей. Він сильний, і в нього є вона.
Олена дуже хвилювалася, але лікар заспокоював, що вагітність проходила добре, навіть жартував:
Можу засмутити вас лише одним: якщо не любите дітей, то все гірше рівно у два рази у вас буде двійня.
Вночі вони разом мріяли, уявляли, якими стануть їхні діти, якими вони самі будуть через роки, який дім куплять біля моря Але ж ніч і є для мрій.
Перед пологами вона взяла його за руку, глянула в очі й попросила:
Пообіцяй мені, що б не сталося, ти їх не покинеш
Він спочатку остовпів. Хотів образитися, але побачивши її очі, лише кивнув. Наступного дня почалися перейми. Пологи були довгими, важкими. Майже добу вона була без свідомості, лікарі не могли зупинити кровотечу. Коли зрозуміли причину, було вже пізно.
Що відбувалося з ним тієї ночі не памятає. Все промайнуло, як у гарячці. Опритомнів під ранок на Київському вокзалі, лежачи у калюжі. Нудота, біль у голові. Алкоголь ще був у крові, але його миттєво протверезила одна думка: його чекають двоє.
Він успішно закінчив інститут, але на змагання вже не їздив. Спорткомітет виділив йому квартиру, куди він і переїхав з «хлопцями». Спочатку допомагала мати, потім сини підросли, і вони зажили втрьох. Вів секції у спортклубі, але коли хлопці пішли у перший клас, влаштувався до них у школу. На Київський не перестав їздити зарплата вчителя фізкультури невелика. Хоча мішки вже не носив останні роки був старшим зміни.
Поступово все налагодилося, але в душі було тяжко: немов хотілося виговоритися, але без Оленки він ніби онімів.
Колись друзі намагалися його з кимось познайомити. Але він не висиджував на побаченнях і години. Одна нагадувала поглядом Олену, інша поправляла волосся, як вона
Потім почав розмовляти вночі наодинці. Злився, що говорить з нею, але не відчуває її поряд. Потім звик. Ділився, радився. Ось і вчора хлопці похвалилися, що контрольну написали краще за всіх:
А я їм кажу, що хвалитися чоловікові соромно. І соромно не на пятірки вчитися. А самому гордість бере. Молодці вони у нас з тобою. І розумні, і сильні, і не підлі ростуть Зна