**Щоденниковий запис**
Весілля минуло, гості розїхалися, а донька перебралася до чоловіка. У квартирі стало пусто. Промучившись тижнем у тиші, ми з дружиною вирішили купити тварину. Хотілося, щоб вона стала гідною заміною доньці й не давала згаснути батьківським рефлексам годувати, виводити на прогулянку й прибирати за кимось. Я сподівався, що, на відміну від доньки, тварина не буде грубити, красти мої цигарки й нишпорити вночі в холодильнику. Що саме купуватимемо, ми ще не вирішили й планували остаточно визначитися на місці.
У неділю ми вирушили на Пташиний ринок. Біля входу продавали симпатичних морських свинок. Я питально подивився на дружину.
Не піде, відрізала вона, наша була сухопутною.
Рибки були мовчазні, а папуги, схожі забарвленням і балакучістю, викликали в дружини алергію на пташиний пух. Мені сподобалася мавпочка її вибрики нагадували доньку в період статевого дозрівання. Але дружина пообіцяла лягти між нами трупом, і довелося поступитися. Зрештою, з цією мавпою ми знайомі лише пять хвилин, а до дружини я вже звик.
Залишалися собаки й кішки. Але собак треба постійно вигулювати, а з кішками багато клопоту погано я собі уявляю, як продаю кошенят біля метро. Тож кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у плексигласовому акваріумі, оточений наївними кошенятами. Вони тикалися в його пухнасте черево вологими носиками й сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка «Кузя». Продавчиня розповіла зворушливу історію про важке кошаче дитинство, про те, як собака, з якою він виріс, ледь не загризла його, і бідолаха втратив місце у квартирі.
Зовнішньо наш вибір виявився породистим персом гарного сірого забарвлення. Але документів, які б підтверджували, що сплющений ніс ознака породи, а не родової травми, не було. За тими, зниклими документами, кота офіційно звали Кайзером, але він легко відгукувався на Кузю. І ми його купили.
Додому дісталися благополучно Кузя всю дорогу тихенько сопів під сидінням у машині. У підїзді дружина, знаючи моє ставлення до членошкідництва, єхидно запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до секс-меншин, просто кастрований кіт нагадував мені Квазімодо, безпощадно спотвореного людьми. Я розпластав Кузю на сходах і провів первинний урологічний огляд. У напівтемряві підїзду вкриті шерстю кошачі геніталії не були видно, а все пухнасте черевце було в збитих клубках. Я спробував викликати в собі почуття зоофіла й провів рукою по промежині. Кіт заревів, але, здавалося, господарство було на місці.
Того дня до нас завітала донька з ревізією холодильника. Побачивши Кузю, вона відкинула обгризений торт і накинулася на звіра. Разом із матірю вони засунули його у ванну й відмили дитячим шампунем. Потім закутали й, обтерши (чомусь моїм рушником), висушили феном.
Опинившись у гідному вигляді, Кузю дружина почала розчісувати, вистригаючи збиті клубки. Кіт невдоволено мявкав. Я не заважав і пішов на кухню з пивом.
Ідилію в кімнаті розірвав роздираючий нявкіт і гуркіт. Задзвеніло розбите скло, почувся виття. Я поклав пляшку й пішов на шум. Дружина сиділа на дивані, хитаючись у такт своїм стогонам, простягнувши руки з кривавими подряпинами. Поряд валялися ножиці й клоччя кошачої шерсті. Ми з донькою зібралися біля постраждалої.
Що трапилося?
Дружина подивилася на нас знесиленим поглядом і знову застогнала:
Я-а-а-й-ц-я-а
Які яйця?
Відірва-а-ались
Звідки?
Від кота-а-а
Я далекий від медицини, але в мене міцне підозріння, що такі речі просто так не відриваються. Особливо в котів.
Довго й безрезультатно ми намагалися зрозуміти, що сталося. Я людина доброзичлива, тому мені страшенно хотілося придушити кохану. Мені завжди хочеться вбити ридаючу жінку із співчуття. Як важкопораненого бійця, щоб вона не мучилася сама й не розривала душу оточуючим.
Нарешті дружина розкрила доти стиснуті кулаки. На кривавих і мокрих від сліз долонях лежали два пухнасті клубки. Сіра шерстка на них блищала краплями крові. Виявилося, що, коли дружина вистригала колтуни між задніми лапами, кіт здригнувся. Вона ж, націлившись ножицями на клубок, за інерцією відрізала те, що туди потрапило. А потрапили, за її словами, саме яйця.
Крізь сльози й соплі ми зрозуміли, що кіт заревів від болю й сховався під диваном, попередньо роздерши руки дружини в кров. І, звісно, по дорозі розбив вазочку. Чесно кажучи, на його місці я б відкусив голову й розтрощив усю квартиру. Про що й повідомив дружині. Вона знову завила.
Ми з донь