Віктор Григорович пильнував за Олегом так, що той навіть не здогадувався. Та й де ж йому було помітити? Віктор стільки років пропрацював у відповідних структурах справжній фахівець! Та поки що жодних підозрілих дій: Олег нікого до себе не запрошував, нічого дивного не робив. Але Віктор Григорович знав треба чекати. Рано чи пізно хлопець помилиться. Адже його інтуїція ніколи не підводила.
Це було для нього надзвичайно важливо, бо стосувалося його самого, його родини. Як же гарно було, коли Соломійка була маленькою! Коли вона народилася, Віктор Григорович був розчарований не син, а дівчинка! Звичайно, він не показав цього, та в душі щось ніяково шкребло: донька! У нього, шановного чоловіка, і раптом дівчинка! Хто ж тепер буде слухати його поради, з ким він по-чоловічому поговорить у важку хвилину? Кого вчитиме життю, кого виховуватиме справжньою людиною?
А тут ох, дівчина! Одружився він пізно завжди робота заважала, жінок лякала його напружена служба. А потім зустрів Марійку Марію! Та й їй уже під сорок, про сина мріяти пізно.
Але сталося непередбачене. Віктор Григорович навіть не помітив, як маленька донечка покорила його серце. Коли вона вперше усміхнулася й схопила його за ніс крихітною рученятою, він здався. А коли Соломійка несміливо крокувала, а потім раптом зраділа і побігла до нього з криком: «Тату, тату!» він підхопив її на руки, пригорнув. Тоді й зрозумів: тепер головне в його житті щастя цієї дитини. Його дівчинки, його зірочки. Він ніколи не дасть її образити!
Марійка сміялася: «Вітю, ти нас зіпсуєш!» А Віктор купував своїм улюбленим жінкам подарунки і, дивлячись у їхні очі, відчував себе щасливим.
Як же так вийшло, що Соломійка так швидко виросла? Здається, щойно вона топотіла поруч, тримаючись за його руку, коли він велі́ її до садочка. Закидала світлу голівку і, дивлячись знизу, питала:
Тату, а ти купиш мені ведмедика? Ну?
І дивилася так, що він відчував себе всемогутнім. А тепер вона закінчила школу, вступила на заочне і пішла працювати. Сама так вирішила.
Тату, мені час ставати самостійною. Робота дасть досвід, навіщо гаяти час?
І Віктор Григорович знову пишався нею яка ж вона розумниця!
А потім раптом сталося несподіване. Марійка спекла пиріг, очі блищали таємничо, ніби щось трапилося. Віктор подумав може, дівчата щось купити захотіли, тата проситимуть. Та ні! Виявилося зовсім інше те, про що він ще не думав.
Тату, Соломійка усміхнулася, потім змахнула з його плеча невидиму порошинку. Я хочу познайомити вас із мамою з одним чоловіком. Тільки не хвилюйся. Олег дуже добрий, ми хочемо подати заяву. Я його сьогодні запросила на чай. Ой, ось і він дзвонить!
Марійка перша підійшла до дверей:
Доброго вечора, заходьте! Дуже приємно. Мене Марія Василівна, а це тато Соломійки Віктор Григорович.
Віктор кивнув, потиснув руку Олега, а в горлі пересохло. Цей чоловік прийшов забрати його донечку! Чужий! Його єдину!
Голос розуму шепотів: «А що ти хотів? Хіба не бажаєш їй щастя? Хлопець гарний, рука міцна. Невже хочеш, щоб вона все життя з батьками жила?»
Але Віктор Григорович не слухав. Він одразу вирішив: Олег недостойний його Соломійки. І в нього вже зріс план він перевірить цього хлопця.
І ось за кілька тижнів він нарешті дочекався. Віктор Григорович сидів біля будинку Олега у службовій машині. Вечорами, після того як той провожав Соломійку, він тихо їхав за ним. Раптом у Олега є інша? Або щось приховує?
А вони вже заяву подали! Соломійка шиє сукню, з Марійкою обговорюють гостей.
І ось він побачив: до Олега підійшла дівчина з маленькою дівчинкою. Він поцілував її, взяв сумку, взяв дитину за руку і вони зникли у підїзді! Ось воно що!
Віктор Григорович так і знав! Хоча Олег йому навіть подобався. Здавалося, ніби в юності він сам був таким самим. Може, даремно він піддався підозрілості?
Соломійка зустріла його радісно:
Тату, за тиждень наше весілля! Ми сьогодні кафе замовили. Я така щаслива!
Віктор дивився на неї й не знав, що робити. Йому стало соромно за свої стеження. А потім Соломійка додала:
Тату, завтра приїдуть батьки Олега. Ввечері зайдуть познайомитися, а ночуватимуть у нього. А сьогодні до нього сестра з донечкою мала приїхати, Наталка з іншого міста. Чоловік у відрядженні, він пізніше підїде.
На весіллі Віктор Григорович танцював з Марійкою, як молодий. Вирішив: годі вже підозрювати всі