Ви ж кріп від петрушки відрізняєте лише по етикетках у магазині! Та й ягоди тільки у варенні бачили! Буркотіла роздратована сусідка.
Олена й Микола приїхали на дачу. Купили її восени, а тепер вирішили привести все до ладу. Будинок був гарний, узимку жити можна, а от із ділянкою та іншим роботи було чимало.
Старий сад треба було оновити. Нову лазню вже замовили через тиждень привезуть, лише місце підготувати.
Додатково планували навіс біля лазні для білизни, дровник та альтанку. Діти обіцяли приїхати та допомогти.
Добре тут, спокійно, можна жити цілий рік. Ми ж тепер на пенсії.
Я підвал оглянув тільки двері треба замінити.
А я задню веранду перевірила. Памятаєш, хотіли альтанку? Не треба. Тут круглий стіл, старі стільці їх відреставрувати, і ще сто років стоятимуть. А вид на сад чай питимемо, насолоджуватимемося. Тут теж двері треба змінити ніби хтось у хату заходив узимку.
Так, двері найперше. Все зробимо на подвірї. І з вулиці не видно, і гарно. А перед будинком галявина з квітами.
Квіти вже проростають, треба розібратися, що де. Можливо, щось пересадимо, але влітку залишимо як є.
Через тиждень привезли лазню, приїхали діти. Почалося облаштування. Сусідка завітала знайомитися, її онуки крутилися коло будинку.
У вас є онуки?
Є, приїжджатимуть.
Навіщо такий високий паркан? Ми з сусідами взагалі без огорожі жили.
Без огорожі? А що ж тут було? Ми її щойно знесли. Паркан був, просто впав. Вам байдуже, а нам важливий порядок. Не хвилюйтесь межі ділянки не зсунули.
А хвіртки не буде? Тут завжди був прохід.
Між нами? Ні, не плануємо. Вхід лише з вулиці.
А як дітям бігати? Вашим, нашим? І яблуні вирубали діти любили по них лазити!
Не вирубали, а підрізали. І нові посадили. Ваші нехай по своїх лазають.
Усе у вас нове. І навіщо кущі вздовж паркану?
Для краси!
Сусідка пішла, але поверталася з новими запитаннями. Її онуки бігали по ділянці Олени й Миколи, поки не поставили нові ворота.
Ось так ви влаштувалися, знову заговорила сусідка. Узимку тут житимете?
Побачимо.
Чого ворота зачинили? Тут діти завжди в мяч грали місце зручне, а на дорозі машини.
У мене грядки, не так, як у вас. Ви ж кріп від петрушки тільки по цінниках розрізняєте. Та й ягоди лише у варенні бачили.
Ворота зачинили, щоб ваші онуки тут не господарювали. Вони вже кур наших випустили жодної не знайшли.
У вас і кури є? Значить, тут житимете?
Ми вже живемо.
У серпні святкували день народження Миколи. Зібралася родина. Чоловіки готували шашлик, жінки накривали стіл на веранді.
Ось і ми! Прийшли привітати, як сусіди. Ми завжди так без запрошення. Діти вже знають.
Готуєтеся, гості значить, свято. Посидимо. І дітям веселіше.
Ми вас не запрошували. Це сімейне свято.
Може, колись і поріднімось! сміялась сусідка.
Що їй не казали вона все перекручувала. Її онуки встигли потрусити яблуні, залізти на дах лазні.
Потім вони знайшли каміння біля будівель і кидали його у надувний басейн. Коли вода хльоснула усі зрозуміли, що сталося.
Нічого страшного, скоро осінь басейн і так треба прибирати, сказала сусідка.
Вам час додому!
Але ми ж не посиділи, діти голодні. Ну всі за стіл!
Свято зіпсували. Але через тиждень було інше день народження родини Олени й Миколи.
Наймолодший онук, семирічний Андрійко, першим зачинив ворота.
Чули, як хтось стукає. Всі робили вигляд, що не чують. Пахло шашликом, повітря свіже.
Коли ж у місті вас чекати?
Поживемо ще. Урожай яблук добрий. Тут нам подобається окрім сусідки. Але ми вже навчилися з нею справлятися.
Усі засміялися.
Гості поїхали, а Олена й Микола залишилися. Попереду осінь, зима Спробують. Якщо не вийде повернуться у квартиру.
А сусідка зникла. Виявилося, їй треба доглядати онуків донька не впорається.
Микола лише полегшено зітхнув. Дякувати Богу, що такі сусіди зникли