У давнину, коли ще дівоча доля вирішувалася шлюбом, казали: «Головне вийти заміж вдало. Заможний чоловік це щасливе життя».
Соломія була єдиною донькою у батьків. Батько пильно стерег її, а мати пестила й завжди повторювала одне:
Головне вийти заміж вдало. Заможний чоловік це щасливе життя, навчала вона доньку, і та кивала.
Але де ж знайти такого? У їхньому інституті були гарні хлопці, звісно. І наречений у неї теж був із доброї родини.
Проте батько тримав доньку в коротких рукавицях ніяких нічних гулянок, студентських вечірок, виїздів на природу. Все під наглядом.
Не минуло й року, як її завидний нареченько знайшов собі іншу вільнішу та цікавішу за Соломію.
Але от настав захист диплома, і про кохання забули.
Потім влаштування на роботу за батьковою протекцією та налагодження особистого життя за маминими настановами.
Мати знала, що робить. Єдина донька мусить вийти заміж вдало, і ось зявився наречений племінник її давньої знайомої.
Соломійко, придивись до цього чоловіка уважніше. Він старший за тебе, але це плюс, а не мінус. Нащо тобі хлопчисько? Подумай сама. А Орест Володимирович чоловік серйозний. Має свою справу. Тобі й працювати не доведеться.
Та він же був одружений, мамо! У нього й донька є, а значить аліменти.
Нехай тебе це не бентежить. Дружина була невдахою, до того ж вона з донькою давно в іншому місті живе. Це не проблема.
І знайомство відбулося. Батько Соломії мовчав, не втручаючись у жіночі справи з того часу, як донька закінчила інститут.
Нехай самі вирішують.
Та, на диво, Орест Володимирович Соломії сподобався.
Десять років різниці її не лякали. З такою вродою, як у нього, він іще десять років виглядатиме чудово.
Гарний, з манерами, одягнений із смаком.
Соломія теж справила на нього враження, і вони одружилися.
Мати зітхнула з полегшенням, виконавши материнський обовязок, і почала жити для себе салони, крамниці, подорожі з чоловіком у теплі краї вже без доньки
А та, наслідуючи її приклад, теж не відставала.
Чоловік задовольняв усі її бажання, тож Соломія жила в радості.
Її обовязки зводилися лише до вказівок працівниці, яка й так добре справлялася сама.
Але грім серед ясного неба вдарив несподівано.
У Ореста Володимировича померла колишня дружина. За якихось обставин Соломія не цікавилася.
І він змушений був забрати до себе Доньку!
Ось тобі й «не проблема»! Що тепер робити? Вона відкладала народження своєї дитини на невідомо коли, а тепер у її домі зявиться якась дівчинка, якій вона, Соломія, має стати «другою мамою», як казав Орест.
Але вибору не було.
Чоловік не цікавився її думкою, просто поставив перед фактом і попросив проявити милосердя.
Дівчинка ж не винна!
Незабаром він сам привіз її зі скромною валізкою та шкільним рюкзаком.
Ганна вчилася в третьому класі, була високою, тихою і навіть мовчазною, як помітила Соломія.
З неї зайвого слова не витягнеш, усе мовчки, усе тихо-тихо.
Але одне заспокоювало вона була схожа на батька. Безперечно його дитина, а не нагуляна тією невдахою
Життя у великому домі з батьком, мачухою та робітницею було незвичним для Ганнусі.
Після вечері вона кидалася мити посуд, шукала віник, щоб підмести, сама прасувала свої речі і все це дратувало Соломію
Батько, увесь у роботі, зявлявся вдома пізно, і йому не вистачало часу на ласку.
З дружиною він не скупився, а Ганні діставалося хіба що погладжування по голові та запитання:
Як справи в школі?
І все ж Соломія відчула, що тепер обмежена не може будь-коли піти з дому, відвідати улюблені місця, привести себе до ладу.
Не зранку ж бігти до фітнесу!
А потім приходила Ганна, і теж нікуди не втечеш: чоловік просив допомагати їй з уроками.
Тож Соломія задумалася: може, запропонувати відправити дівчинку до якогось гарного пансіону?
Але не наважилася, а от у продовжену групу запропонувала:
Мені важко за її уроками стежити. Я ж не вчителька. А там у школі вона все робить як слід. Це для її ж добра.
Та Орест розсердився так, що Соломія пошкодувала про свої слова.
Так і жили: без душі, з образами та дражнилками
А через два роки Соломія народила хлопчика. Потрібна була няня, але Ганні вже майже дванадцять, і вона запропонувала допомагати.
І справді кращої няньки не знайти!
Ганна встигала все і уроки зробити, і з Артемом пограти, і речі перепрасувати.
А потім і постільне лягло на її плечі, бо робітниці Наді вже було за шістдесят, і вона швидко втомлювалася.
Соломія звикла до того, що Ганна завжди на підхваті, а сама приділяла час собі, щоб