Ольга збирає речі й іде від тебе.
Куди?
Тобі яка різниця? Звільняй квартиру вона наша з татом. Я здаватиму її. Мені тут бурлаки не потрібні. Шукай собі кут.
Ольга прийшла з роботи й знову побачила чоловіка в компанії. Не сам з друзями. За столом сиділи сусід Богдан та його брат Ігор, який приїхав у гості. Вони відзначали його відпустку вже третій день.
Її чоловік, Тарас, зазвичай не гуляв. Рідко, хіба що на свята. Але тут приїзд друга, компанія. Він усвідомлював, що це погано, але відмовити не міг.
Друг ти мені чи ні? постійно повторював Ігор.
Тарасе, проводь їх уже. Вони ледве стоять.
Мовчи, жінко! гаркнув Ігор.
Олю, ми зараз підемо, тихо сказав Богдан, підводячись.
Як ти звертаєшся до моєї дружини?
Заспокойся. Усі додому. Виходимо.
Ольга випровадила гостей, чоловіка штовхнула на диван і взялася за прибирання. Незабаром мала прийти свекруха. Нехай побачить, чим її син займається!
Вона встигла все прибрати до приходу Ганни Іванівни. Навіть вечерю зварила на швидку руку гості зїли все, що було. Залишки зі столу полетіли у смітник.
Ганно Іванівно, Софійко, як я скучила!
Мамо, а в бабусі є кошеня. Воно руде. Дід каже хитра морда.
Софійко!
Дід так каже.
Мийте руки, будемо вечеряти й чаювати.
А де Тарас? Дзвонила не відповів.
Спить. Третій день із сусідом гуляє. Приходжу з роботи виганяю, а вранці знову починається. Може, викину його з ключами надвір? Поки цей брат до Богдана не приїхав, усе було добре. А тепер дізналася він залишиться надовго. У них із братом спільна квартира, а дружина Богдана не дозволяє гуляти діти маленькі. От і лізуть до нас.
Вони ж друзі з дитинства. Як ми сюди переїхали, так і тримаються. Так просто не розірвеш. Вам треба переїжджати.
Куди? Будинок ще не добудований, хоч і мало залишилося. Треба зїздити, подивитися. Та й як його покинути?
Сам прибіжить.
Хто це прибіжить? у дверях зявився Тарас.
Ти. Хто ж ще? Вже прибіг запах їжі привабив?
Нічого не хочу.
І добре. Ольга збирає речі й іде від тебе.
Куди?!
Тобі яка різниця? Звільняй квартиру вона наша з татом. Я здаватиму її. Мені тут бурлаки не потрібні. Шукай собі кут.
Який кут, мамо? Ігор остовпів. У нас же будинок будується!
Будинок? Ну, подумай сам чий він? Хто в нього вклався? Ольга й ти. Але ти вклав наші гроші. Там житимуть Ольга й Софійка. Олю, не стої, збирай свої речі й дитини.
Доньку тобі не віддам!
Ой, як страшно.
Вона моя! Ольга не має до неї відношення.
А коли вона замінила їй матір, то мала? Сорому нема. Вона їй мати! І не смій при доньці таке казати. Краще збирай речі.
Мамо, я ж твій син!
І що? Завтра квартира має бути вільною. Зараз ми з дівчатами їдемо.
Куди?!
Оглядати їхній будинок і підганяти будівельників. Там мало лишилося. Дороблять. Меблі замовимо.
А я?
Що ти все турбуєшся? У тебе ж друзі прихистять.
Ні, так не можна.
Я вже все сказала. Олю, зібрала? Тоді поїхали. Ключі від машини візьми.
На моїй?
А пішки йти хочеш? Тобі за кермо не можна.
Зараз поїдемо до нас, а завтра подивимося будинок, сказала свекруха. Вихідні попереду. Провітримося, відпочинемо. А він хай думає.
Вранці Тарас із речами стояв на порозі батьківської хати. З матірю жартувати не варто. Що сказала те й буде.
Тобі чого?
Мамо, ти ж казала звільнити квартиру. Все, вона вільна. Я поки що до вас, а потім знайду де жити. Софійку й Олю заберу. А де вони?
Поки тут, але скоро поїдемо оглядати їхній будинок.
Я їх шукав! Мамо, давай поговоримо. Я винен. Це все брати. Ну, ти ж знаєш Ігоря, Богдана. Від них не відчепишся.
Саме тому ти там жити не будеш.
Ольга й Тарас помирилися. Вона була ображена, але вірила йому.
Все. Більше ніяких сусідів, друзів.
Дивись, інакше Софійки не побачиш. Вона залишиться зі мною. І син теж
Син?! Син! Треба швидше доробляти будинок. Треба сказати мамі!
Не кричи, вона знає. Може, й не син, а ще донька. Термін ще малий.
Все одно. Донька чи син. Ти ж моя Олечко! Тарас підхопив дружину й закрутив.
Обережно! Постав мене.
Сімя переїхала до нового будинку. Братик Софійки народився невдовзі після новосілля.
Софійко, іди подивися на братика, сказала бабуся.
Який маленький. А мій більше. Мені мама подарувала. Ми тепер дві мами. Так, бабусю?
Так, малеча.
Я не мала. Це він малий. А ще мама
