Одного гарного дня мій друг вирішив одружитися. Звичайно, це був шлюб за кохання. Наречена була гарною, розумною та самодостатньою. Працювала бухгалтеркою у великій компанії й добре заробляла.
Мій друг, Тарас, також не хотів відставати від дружини у заробітках. Він брав додаткові роботи та працював до пізньої ночі, щоб швидше виплатити кредит за квартиру.
Їхнє житло швидко придбали. Вони зібрали гроші, взяли позику, а родичі теж допомогли. Зробили гарний євроремонт, прибрали все зі смаком. Як то кажуть, живи та радій.
Але щастя не приходило. Дружина не встигала впоратися з домашніми справами. То не вміла добре вимити підлогу, прибрати пил, то не встигала приготувати вечерю. Казала, що дуже втомлюється на роботі та приходить пізно. Але ж і Тарас не сидів без діла він теж працював до ночі.
Так почалися сварки про те, хто більше робить у домі. Перші півроку проминули у щоденних суперечках у квартирі, заваленій розкиданим одягом і купою немитої посуду. Але жоден з них не зізнавався родичам у причині конфліктів. Обоє соромилися.
Якось Тарас поїхав на риболовлю з тестем. Обоє були завзятими рибалками, тому добре ладнали. Вночі біля багаття, з келихом вина в руках, Тарас відкрився тестеві, взявши з нього обіцянку нічого не розповідати, особливо тещі.
Тесть пообіцяв зберегти секрет, але сказав, що в їхньому домі не буде спокою, поки вони не заведуть «охоронця хати».
«У мене вже є кандидат», сказав тесть. «Коли буде час, я переконаю його переїхати до вас».
Тарас подумав, що тесть зїхав з глузду, але вирішив мовчати.
Наступного тижня тесть зявився в їхньому будинку з кошеням. Тарас обурився. Навіщо? Це ж лише додасть бруду! Але тесть запросив його на балкон покурити та нагадав про «охоронця хати». Сказав, що привів його разом із кошеням, і тепер усе налагодиться. Лише просив добре доглядати кішку.
Тарас одразу полюбив кошеня. Маленьке й ласкаве, воно швидко привязалося до нього. Куди б він не пішов, кішка йшла слідом, просячи уваги. Лише одного разу йому довелося прибрати маленьку «аварію» на підлозі. Але тільки того вечора.
Наступного дня, коли Тарас повернувся з роботи, у домі було чисто. Ніякого розкиданого одягу, а дружина готувала смачну вечерю!
Тарас теж підхопив настрій нарешті прикріпив полицю у ванній, як обіцяв давно.
Наступного дня, прийшовши додому, він побачив дружину, яка пилососила килими. Він теж вирішив допомогти: виніс сміття та купив хліба. У магазині ще взяв пляшку вина. Вечеря майже стала святом. Вони й не памятали, коли востаннє так проводили час.
Так минув цілий тиждень. Здавалося, що радість знову поселилася в їхньому домі. У неділю ввечері дружина сказала Тарасові:
«Завтра не потрібно приходити вдень. Я вже купила пісочок і приготувала місце для кота у ванній».
«Для кого?»
«Для твого кошеняти. Я знаю, що ти приходив додому під час роботи, щоб прибрати. Але тепер не хвилюйся я все владнаю».
Тарас був у шоці. Адже він не приходив вдень прибирати! Думав, це дружина все робить. А виявилося, що їй було соромно нічого не робити в чистій хаті.
Він вирішив перевірити. Прикинувся, що йде на роботу, але повернувся й сховався з телефоном.
Близько обіду почув, як хтось відчиняє двері ключем. Кішка побігла у передпокій, ніби вітаючи гостя. Тоді почувся лагідний голос:
«Ох, Мішко, як я тобі радий! Приніс тобі молочка й свіжий десерт. Схоже, ти вже навчився ходити у лоток»
Двері у кімнату відчинилися. Це був тесть. Він не чекав побачити там Тараса.
«Ось хто був нашим охоронцем хати, тестю!»
Тесть зніяковів:
«Ну, я ж подарував вам кота. Вирішив допомогти доглядати його хоча б спочатку».
«А в тебе звідки ключ?»
«Я тихенько взяв його з твого пучка, коли ми їздили на рибалку, зробив копію й повернув наступного дня»
Минуло три роки, як Тарас із дружиною живуть щасливо. Вже мають маленького сина. А досі ніхто не знає, хто ж насправді був тим «охоронцем хати», що колись жив у їхній квартирі