Несподіване розкриття: Відкриття чоловічої зради
Про зраду чоловіка Оксана дізналася випадково
Як часто буває, дружини дізнаються останніми. Лише тоді Оксана зрозуміла значення дивних поглядів колег та шепоту за її спиною. Для всіх, крім неї, не було таємницею, що її найкраща подруга, Соломія, мала стосунки з Дмитром. Оксана навіть не підозрювала.
Вона дізналася про все того вечора, коли несподівано повернулася додому. Оксана працювала лікаркою у лікарні вже багато років. Того дня мала бути у нічній зміні. Але після роботи молода колега Наталя попросила її про послугу:
Оксано, чи не могла б ти помінятися зі мною змінами? Я попрацюю за тебе сьогодні, а ти за мене у суботу. Якщо, звичайно, у тебе немає інших планів. У моєї сестри весілля, воно якраз у суботу.
Оксана погодилася. Наталя була приємною та чуйною дівчиною. До того ж, весілля поважна причина.
Того вечора Оксана повернулася додому радісна хотіла зробити сюрприз чоловікові. Але сюрприз чекав на неї саму.
Щойно вона зайшла в квартиру, почула голоси зі спальні. Один із них належав Дмитру, а другий вона теж впізнала, але не очікувала почути його в такій ситуації. Це був голос її найкращої подруги, Соломії. Те, що почула Оксана, не залишило сумнівів щодо їхніх стосунків.
Вона вийшла з квартири так само тихо, як і зайшла. Ніч провела без сну в лікарні. Як тепер дивитися в очі колегам? Всі знали, а вона, сліпа через любов до Дмитра, безмежно йому довіряла. Чоловік був сенсом її життя. Заради нього вона багато відмовила собі. Навіть відмовилася від мрії мати дітей. Кожного разу, коли вона згадувала про це, Дмитро казав, що ще не готовий, що треба жити для себе. Тепер Оксана розуміла він не хотів дітей, бо не сприймав їхню сімю серйозно.
Тієї безсонної ночі вона прийняла рішення, яке здавалося єдино вірним. Вранці подала заяву на відпустку, а потім на звільнення, зібрала речі, поки чоловік був на роботі, і поспішила на вокзал. Від бабусі їй дістався невеликий будиночок у селі. Саме туди вона й вирушила, вірячи, що Дмитро не шукатиме її у такій глушині.
На вокзалі купила нову SIM-карту, а стару викинула. Оксана обірвала всі звязки з минулим життям і сміливо пішла вперед.
Наступного дня вона вийшла на знайомому вокзалі. Востаннє була тут років десять тому, на похоронах бабусі. Все залишилося таким же тихим, малолюдним. «Саме те, що мені зараз потрібно», подумала вона.
До села дісталася на попутці, а потім ще двадцять хвилин йшла пішки до бабусиного дому. Двір був так зарослий чагарником, що Оксана ледь пробилася до дверей.
Потрібні були тижні, щоб привести двір і будинок до ладу. Сама вона б не впоралася. Але сусіди допомогли. Всі памятали її бабусю, Ганну Семенівну, яка більше сорока років працювала вчителькою у місцевій школі. Цілі покоління села навчилися у неї читати й писати. І тепер багато хотіли допомогти Оксані на память про улюблену вчительку.
Вона не очікувала такого теплого прийому. Була дуже вдячна всім, хто допомагав їй облаштуватися.
Чутка про те, що Оксана лікарка, швидко рознеслася селом. Одного дня сусідка Марія прибігла до неї у страшному збудженні:
Оксано, вибач, сьогодні не допоможу. Моя молодша донька хвора. Здається, щось не те зїла скаржиться на біль у животі з ранку.
Ходімо, подивлюся на твою доньку, запропонувала Оксана, беручи лікарську валізку.
Маленька Оленка отруїлася. Оксана допомогла поставила зонд і пояснила Марії, як доглядати за дитиною.
Дякую тобі, Марія не знала, як висловити вдячність. Ти ж лікарка. А тут до найближчої лікарні шістдесят кілометрів. Був у нас фельдшер, але вже рік, як пішов на пенсію, а нового не прислали.
З того часу мешканці села часто зверталися до Оксани по допомогу. А вона не могла відмовити адже вони так тепло її прийняли.
Коли чутки дійшли до місцевої влади, Оксану запросили працювати в районній лікарні.
Ні, в районі працювати не буду, твердо сказала вона. Але якщо відкриєте фельдшерський пункт у нашому селі, із задоволенням погоджусь.
У влади очі на лобі вилізли міська лікарка з досвідом хоче працювати у селі. Але Оксана стояла на своєму. Незабаром пункт відкрили, і вона почала приймати пацієнтів.
Одного разу хтось постукав у її двері. Була вже ніч. Але Оксана не здивувалася хворіють не лише удень.
На порозі стояв незнайомий чоловік. По його виразу зрозуміла щось серйозне.
Пані Оксано, я з сусіднього села, за пятнадцять кілометрів. Моя донька дуже хвора. Спочатку думав, що застуда. Але температура не спадає