Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому й перекажіть, промовила Оксана.
А з ким ти житимеш? Хто тебе, з дитиною, візьме? Як бачу, за тином у вас черги з кавалерів не стоїть, буркнула свекруха.
Оксана збирала речі доньки. Свої вже лежали у валізі лише найнеобхідніше. Рештку вирішить пізніше.
Рухи її були спокійні та чіткі поклала у сумку теплий костюмчик Марійки, подумки відзначила. Запакувала черевики ще одна справа зроблена.
Вона більше не плакала, не вагалася однієї безсонної ночі вистачило, аби остаточно зрозуміти: з Олегом треба розлучатися.
Чула, як він повернувся додому. Заглянув у спальню, не побачивши дружини, привідчинив двері до дитячої. Оксана вдала, що спить.
Вранці, перед роботою, Олег також підійшов до кімнати Марійки. Постояв, потоптався, але увійти не наважився відклав розмову на вечір.
Але розмови не буде, бо за півгодини Оксана викличе таксі та поїде з двома річками Марійкою до батьків.
Після вчорашнього вона не лише говорити з Олегом, а й бачити його не хотіла.
До того, що він приходив пяним щопятниці, вона звикла. Але вчора була середа. До того ж, зранку Оксана просила чоловіка прийти раніше, посидіти з донькою, поки вона зустрінеться з подругою Тетяна обіцяла допомогти знайти віддалену роботу.
Залишити Марійку з ним у такому стані вона не наважилася й подзвонила Тетяні, щоб перенести зустріч. Олегу це не сподобалося:
Кому ти дзвониш? Що це за зустріч така? накинувся він.
З Тетяною. Ми домовилися, але я не можу залишити Марійку з тобою.
Чому це не можеш?
Подивися на себе в дзеркало на кого ти схожий! Іди проспися завтра ж на роботу, сказала Оксана й пішла на кухню.
Стояти! ревнув Олег, схопивши її за руку. Чим тобі мій стан не подобається? Га? З хлопцями трохи посиділи, у Віталіка сьогодні день народження. Ти вже корону несеш! Я сам вирішую, як мені повертатися додому!
Оксана спробувала вирватися:
Відпусти! Мені боляче! Ти зовсім з глузду зїхав!
Вона рвонула рукою, Олег захитався, ледве не впав.
Ах, ти так! вигукнув він, і тут же його кулак вдарив її в перенісся.
Оксана схопилася за обличчя. Олег, мабуть, сам не очікував від себе такого, відпустив її і спробував щось сказати. Але вона повернулася й пішла до дочки.
Королева! знову крикнув він і вилетів із квартири.
Королевою Оксану називала свекруха. Дівчина зразу не сподобалася Наталії Степанівні.
Двадцять один рік, а вона все ще на батьківській шиї сидить. Вчиться! У мене в ці роки вже одна дитина була, а друга ось-ось народиться!
Чоловік, дім, город, господарство! А вона вчиться! Принцеса! Намучишся ти з нею, Олежу! Знайшов би дівчину простішу!
Батьки Оксани теж не схвалювали зятя.
Оксанко, куди ти поспішаєш? Олег не останній чоловік у світі! Закохалася? Ну, зустрічайся, можеш навіть пожити разом, хоч я до цього ставлюся погано.
Не одразу ж заміж! Подумай: чи готова ти прожити з ним все життя? Подивися на його сімю. Тоді й вирішуй.
Ось Оксана й вирішила. Що це було помилкою, зрозуміла за півроку. Могла піти. Але, по-перше, соромно було визнати, що батьки мали рацію. А по-друге вона вже була вагітна.
Поява Марійки Олега не змінила. Він як і раніше вважав, що всі домашні справи та догляд за донькою це турбота дружини.
Її поганий стан, хвороба дитини чи інші події ніколи не були виправданням, якщо вечеря не готова або в домі безлад.
З однією дитиною не впораєшся! Як інші жінки все встигають? Мабуть, коли я на роботі, ти спиш!
Неможливо, щоб за цілий день не знайшлось часу сходити до магазину й приготувати їжу! докоряв він.
У Марійки зубки ріжуться, вона невгамовна, а з нею на руках я не можу готувати. Замовила доставку. Ти сам звариш пельмені? Або візьми доньку, а я тобі вечерю приготую.
Рожевих окулярів давно не було. Оксана все частіше думала, що мати мала рацію, радивши не поспішати й уважніше подивитися на сімю Олега.
Кілька разів вона намагалася піти, але Олег божився, що зміниться. Вона йому вірила і ще сподівалася.
Але після вчорашнього, коли він вперше підняв на неї руку, Оксана зрозуміла більше не буде терпіти.
Соромно перед батьками, та жити з чоловіком, який бє дружину, вона не хотіла. Ще більше не хотіла, щоб у такій атмосфері росла Марійка.
Мати Оксани побачила з вікна, як біля будинку зупинилося таксі, звідки вийшла донька з дитиною на руках.
Петре, глянь, Оксана приїхала.