**Щоденник Ліди**
Сьогодні я почула жорсткі слова: «Як ноги розсувати можете, а як дитину годувати то краще від неї відмовитися».
Моя перша дитина з чоловіком була довгоочікуваною. Він оберігав мене всі ці девять місяців: возив до університету, зустрічав, а в гололедицю взагалі не випускав з дому. Але перед самими пологами його відправили у відрядження. Міг би відмовитися адже вже планував звільнятися, щоб бути поруч, коли маля народиться. Бо яка ж це робота по вахтах мотатися, коли дружина з дитиною вдома?
Перейми почалися, як тільки Юрко відїхав. Болі неймовірні, а поряд нікого. Не так я уявляла зустріч із нашим первістком.
Дочка народилася здоровою, але мені не хотілося йому про це дзвонити. Нехай із сторонніх джерел дізнається сам поїхав.
Озирнула палату. Навпроти лежала жінка років сорока Наталя. Біля вікна молода дівчина, Альона, розмовляла по телефону. А біля дверей стояла інша, Анастасія, і плакала, обернувшись до стіни.
Після виснажливих пологів я впала на синю подушку з трикутним штампом і заснула, наче світ навколо перестав існувати.
Годуватимемо дитину? почула я крізь сон і радісно обернулася.
Але медсестра стояла біля Анастасії, яка, як і раніше, плакала в стіну.
Що мовчиш? Візьми хоч на руки. Подивись, яка красуня у тебе Жінка не обернулася.
Як ноги розсувати ви майстри, а от відповідальність на себе взяти Тоді краще відразу відмовлятися. Медсестра ще постояла й вийшла.
Першою не витримала Наталя:
Ти думаєш, я цю дитину хотіла? Мені сорок три! Син одружений, скоро онука буде А тепер що? Дитина ж не винна. Якби не хотіла не дотягувала б. А тепер вона по дитбудинках конатиме? Ти подумала, як їй жити, коли її зразу зрадили?
Анастасія заридала ще голосніше.
Чого ревеш? Цим не допоможеш! не вгамовувалася Наталя. Бери дитину, годуй і не будь дурною.
Може, її зґвалтували? припустила Альона, відкладаючи телефон. Чи то дитина від чоловіка, який кинув
Я слухала й боліла, ніби це я винна в її біді. Ось у мене все є: люблячий чоловік, батьки, а я все одно сварюся через дрібниці. А тут людина, яка нікому не потрібна. І та, що тільки народилася, теж.
Виросте дівчинка із злим серцем. Бо мати пиячила. Або тому, що батько обіцяв одружитися, а потім кинув, як тільки дізнався про вагітність.
Ні кульок на честь народження, ні квітів матері. І йти їй нікуди з дитиною ще складніше.
Мені стало соромно й боляче.
А якщо буде куди йти забереш дитину?
Анастасія подивилася на мене, як на божевільну.
Звісно але ж такого не буде. Вона знову відвернулася й замовкла.
А через кілька годин я сказала:
Ви житимете у гуртожитку. Моя мати комендант. Будеш підлоги мити, а вам виділять кімнату.
Ой, а в мене новий конверт для виписки є! відірвалася Альона. Зараз чоловікові подзвоню. У нас два, нащо стіль