«Якщо дитина схожа на нього буде відмовлюся життя віддам, але відмовлюся!» без кольору в голосі промовила Оксана.
«Пізно, доню, прозріла ти. Тепер лише чекати, а то й зовсім без дитини залишишся», підвів риску лікар.
Вона вийшла з кабінету, впала на лаву в коридорі, намагаючись прийти до тями. В очах стояли сльози, а за вікном осінній вітер шарпав оголені гілки, немов глузував з її безпорадності. Саме так вона й почувалася наче та зламана гілка, а дитина в ній тепер непотрібний тягар. Хоча ще три місяці тому вона так мріяла про неї
На виході з поліклініки її обігнала щаслива пара: чоловік обіймав дружину, обоє сяяли. Від цього стало ще гірше. Оксана поплелась до автобуса, мовчки дісталася додому, зачинилася в кімнаті. Мати, Наталя Іванівна, кілька разів кликала її вечеряти, але вона не відповідала. На кухні зависло важке мовчання.
Згодом Оксана вийшла, сіла навпроти матері. Мовчали довго.
«Якщо буде на нього схожа відмовлюся» знову пролунав її безсилий голос.
Наталя Іванівна аж здригнулася: «Господи, Оксанко, ти що несеш?! Здорова, розумна дівчина і від дитини відмовишся? Що люди скажуть? Дитина не винна, що батько нікчема!»
«А мені що до людей? Хто мене жалітиме?» скрикнула Оксана, ніби звір, загнаний у пастку. Очі перелякані, губи тремтіли.
«Я тебе жалітиму й допомагатиму, різко відповіла мати. І не дозволю кинути мого онука!»
«У нас самій їсти нема чого, яка вже допомога?»
«Виживемо, наполягла Наталя Іванівна. У війну виживали, а зараз мир»
Оксана глибоко зітхнула. Страх огортав її: що чекає попереду? Вона ще не знала, що девяності покажуть свій справжній звірячий вигляд. Але сьогодні знала одне: Тарас її кинув.
Вони одружилися півроку тому, а до того зустрічалися півтора. Ніщо не віщувало лиха.
Вона добре памятала той день, коли Тарас повернувся додому іншою людиною. Він намагався бути лагідним, але в очах холод і відстороненість. Він уже знав, що вона вагітна, і це його мучило. Місяць вона допитувалася, що сталося, а коли він нарешті пішов дізналася правду.
Коли прийшла його мати, Марія Степанівна, Оксана влаштувала істерику. Та теж плакала: не чекала такого від сина.
А вся історія почалася ще в школі. Коли Тарас перейшов у випускний клас, поїхав на туристичний зліт. Там була дівчина, Ярина, і він одразу закохався. Два тижні не відходив від неї. Після зльоту листувалися, але потім він загу