Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»! Ну й що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Ти що, знову в цьому старому халаті? Олег з огидою глянув на Марію, застібаючи манжету сорочки, немов готувався до бою.
Вона завмерла з чашкою кави в руках. Пар тоненькою цівкою піднімався вгору, обпікаючи пальці, але вона не відводила їх.
Він зручний.
Ну так, зручний, фукнув він, поправляючи краватку перед дзеркалом. Як і все в тобі.
Марія опустила очі. Кава більше не парувала. Поверхня почорніла, відбиваючи стелю, наче крихітне розбите дзерце.
Олеже, ти
Що? він уже виймав ключі, метал дзенькнув об обручку.
Нічого.
Двері зачинилися так, що задрижала полиця з порцеляною.
***
Вони познайомилися на роботі. Вона тиха, скромна бухгалтерка, що ховала коси в недбалий вузлик, він самовпевнений керівник, чий сміх лунав коридорами. Олег гарно залицявся: троянди з краплинами роси, вечері при свічках, де він замовляв за неї стейк, не питаючи, що вона любить.
Ти ж не з тих, хто нарікає через дрібниці, так? якось спитав він на третьому побаченні, кладучи серветку їй на коліна.
Ні, усміхнулася Марія, немов не чуючи тривожних дзвіночків.
От і добре. Моя колишня постійно влаштовувала сцени
Вона не придала цьому значення. А потім весілля, діти, дім. Усе, як у людей.
Тільки іноді, коли вона одягала сукню з оголеними плечима, він говорив:
Тобі ліпше щось простіше. Це не твій стиль.
Або коли вона підфарбовувала губи перед дзеркалом, він кидав:
Навіщо? Все одно вдома сидиш.
А одного разу, коли вона купила нові парфуми з ніжним ароматом, він поморщився:
Пахне, як у базарній тітки. Ти що, на Олену з облікового відділу рівняєшся?
І вона більше не носила їх.
А на день народження він подарував їй праску.
Стара вже не тієї якості, пояснив він, спостерігаючи, як вона розпаковує коробку. А то вічно скаржишся, коли прасуєш.
Вона подякувала. А потім довго дивилася у вікно, поки діти не покликали різати торт.
Але вона мовчала. Бо він був добрим чоловіком. Не бив, не пив, гроші приносив.
Хіба цього мало?
***
Ти мене ніколи не любив?
Той самий вечір. Та сама розмова. Олег відвів погляд, немов перевіряючи, чи зачинене вікно.
Та чому ж Ти ідеальна дружина.
Це не відповідь.
Він зітхнув, ніби пояснюючи щось очевидне.
Маріє, ну що ти вигадуєш? У нас усе гаразд.
Гаразд?! її голос затремтів, але не від сліз, а від люті, що нарешті вирвалася назовні. Ти сьогодні сказав, що одружився зі мною, бо я «зручна»!
Ну й що? він знизав плечима. Хіба це погано?
Вона дивилася на нього, немов бачила вперше: цей загар на шиї від гри в теніс з колегами, а не з нею. Ця зморшка між бровами не від турбот, а від досади, що йому доводиться щось пояснювати.
А Наталка?
Обличчя Олега смикнулося, наче хтось дёрнув за нитку.
До чого тут вона?
Ти її любив.
Так, різко визнав він, і в цьому слові було більше почуття, ніж за всі їхні роки. Любив. Але з нею неможливо було побудувати сімю.
Марія відчула, як щось всередині зламалося з тихим клацанням, наче зламався каблук: іти можна, але вже не так.
Тобто я слухняна заміна.
Не ускладнюй, він махнув рукою, немоб відганяючи муху. У нас діти. Дім. Чого тобі ще треба?
***
Вона вагалася.
Може, він правий? Може, кохання це розкіш, а сімя важливіша? Марія стояла біля вікна, спостерігаючи, як перші краплі дощу розпливалися по склу. У відбитті видно було сліди її пальців вона так часто тут стояла останнім часом, немов чекала, що світ дасть їй відповідь.
А Олег Олег жив так, ніби нічого не сталось.
Через тиждень, переконавшись, що вона знову змовкла, він і зовсім перестав вдавати.
Знову вареники? Він порпав виделкою в тарілці, немоб шукав докази її невмілості. Хоч би сметану додала.
Ти ж сам казав, що не любиш жирне, відповіла вона, але голос звучав чужим.
Ну і що? Він відсунув тарілку з виглядом, ніби вона подала йому сміття. Наталка завжди готувала
Марія різко встала. Стілець скреготив по підлозі, залишаючи подряпину ще одну позначку в цьому домі.
Хочеш до Наталки? Іди!
Та годі тобі, він засміявся, і цей сміх різав гірше, ніби крик. Куди я піду? Ти ж знаєш, що мені з тобою зручно.
Тут вона нарешті зрозуміла.
Він навіть не намагався її втримати. Не тому, що був упевнений у її любові, а тому, що був упевнений у її