Ось вся правда про твою наречену! сухо сказав батько, простягаючи синові флешку.
Олег поглядав на годинник. Він замовив столик у «Золотій підкові» найпрестижнішому ресторані Львова. Оксана запізнювалася вже на десять хвилин, а це завжди псувало йому настрій.
Пунктуальність одна з тих якостей, які він цінував у людях.
Молодий чоловік зітхнув, знову перегортаючи меню, хоча й так знав, що замовить.
Втома й нещодавня розмова з батьком затуманювали думки. І коли він уже вирішив подзвонити Оксані, двері ресторану розчинилися.
Коханий! Вибач за запізнення! дівчина підлетіла до столика, неначе легкий вітерець у блакитній сукні, що підкреслювала її струнку фігуру.
Вона нахилилася й ледь торкнулася губами його щоки. Від неї пахло весняними квітами й чимось таким рідним, що його досада розтанула.
Ти ж знаєш, як я не люблю чекати, спробував він зберегти серйозний вираз, але губи самі розтягнулися в усмішці. Злитися на неї було неможливо.
Зате я, Оксана жартівливо блиснула очима, обожнюю, коли такий гарний чоловік чекає на мене в ресторані. Уяви, застрягла на світлофорі. Потім якась бабуся повільно переходила дорогу я ледь не збожеволіла!
Олег засміявся:
Я тебе знаю, напевно, півгодини пудрила носик.
Та що ти! вона удавано скривилася. Всього двадцять хвилин!
Він не міг відірвати від неї очей. Каштанове волосся мякими хвилями спадало на плечі, блакитні очі сяяли, а ямочки на щоках робили усмішку особливо чарівною.
Кожного разу, дивлячись на кохану, він не міг повірити у своє щастя. Два роки тому вони зустрілися, півтора були разом, рік як заручені. І ось тепер
За нас? Олег підняв келих з шампанським.
За нас, Оксана усміхнулася. В її очах блиснуло щось таке, від чого у нього все перевернулося всередині.
Вони зробили замовлення й легко розмовляли про минулий день. Дівчина, як завжди, жваво розповідала про роботу в лікарні, про смішний випадок з маленьким пацієнтом, про те, як головлікар знову похвалив її, називаючи «золотою медсестрою».
А в тебе що нового? Проєкт із батьком просувається? запитала вона, відправляючи в рот шматочок лосося.
Нормально, знизав плечима Олег. Все йде за планом, але терміни, як завжди, горять.
Оксана кивнула й раптом, ніби між іншим, запитала:
До речі, про терміни Коли ми нарешті призначимо точну дату весілля?
Молодий чоловік завмер. Ось воно. Знову.
Оксан, ми ж говорили. Як тільки закінчимо з батьком проєкт
Так-так, памятаю, вона нетерпляче махнула рукою. Але це вже триває півроку! Олеже, я не хочу більше чекати. Ми з тобою вже рік як заручені. Чого ти тягнеш?
Я не тягну. Просто зараз не найкращий час.
А коли він настане, цей «найкращий час»? Коли мені виповниться пятдесят? Я хочу бути твоєю дружиною, розумієш? Не подругою, не нареченою дружиною!
Оксано, у мене зараз стільки роботи, що я голови не піднімаю
Ой, годі! Ніби для весілля тобі потрібно буде робити щось більше, ніж просто приїхати у призначений час у призначене місце!
Справа не в цьому, Олег почав сердитися. Я хочу, щоб усе було ідеально.
Я теж! скрикнула дівчина. І знаєш, що буде ідеальним? Весілля на острові! Ми ж говорили про це. Я вже навіть каталоги дивилася. Мальдіви, Балі, Сейшели вибирай будь-які! Там усе організують, нам лише треба приїхати.
Знову це весілля на острові! Тобі так потрібен шик? Чи просто хочеш, щоб усі знайомі позеленіли від заздрощів?
Оксана різко відсунула тарілку:
Ось як? Ти вважаєш, що я з тобою через гроші? Що мені потрібна лише розкішне весілля?
А хіба ні? слова вилетіли, перш ніж він встиг їх зупинити. Усі ці розмови про весілля, про подорожі, про те, куди ти хочеш поїхати Я ніколи не чую, що ти просто хочеш бути зі мною!
Ти нестерпний! очі дівчини наповнилися сльозами. Я просто хочу бути твоєю дружиною! А ти вигадуєш якісь дурні відмовки! Не хочеш одружуватися, так і скажи!
Я не вигадую! Олег підвищив голос так, що кілька відвідувачів обернулися до них. Чому ти постійно тиснеш на мене?
Тому що я люблю тебе, дурнику! Але ти цього не розумієш! А може, тобі це просто не потрібно!
Молодий чоловік різко підвівся й кинув на стіл кілька тисяч гривень:
Знаєш що? Я не буду це обговорювати зараз. Не буду соромитися перед людьми! Дзвони, коли заспокоїшся.
Він швидким кроком пішов до виходу, ігноруючи здивований погляд офіціанта й приглушені сльози Оксани за спиною.
***
Олег мчав вечірнім містом, значно перевищуючи швидкість.