А що тут коїться? Чому в чужу хату ліземо, ніби своя?

А що це ми тут робимо? Чому в чужий будинок ліземо?

Все, Оленко, між нами кінець! Хочу справжньої родини, діточок. Ти не можеш мені цього дати. Я чекав довго, терпів. Мені потрібен син. Вже подав на розлучення! Тобі три дні на збір речей. Як поїдеш дай знати. Поки житиму у мами. Поспішай, треба приготувати квартиру для дитини та її матері. Так! Не дивуйся, моя майбутня дружина вже чекає на дитину! Три дні і геть!

Олена мовчала. Що вона могла сказати?

Дитини в неї не виходило. Тарас чекав цілих пять років. За ці роки три спроби, і всі марні.

Лікарі, яких Олена обійшла чимало, твердили, що вона здорова. То чому ж щоразу нічого не виходило?

Вона завжди вела правильний спосіб життя.

А цього разу їй стало зле на роботі, викликали швидку, але все сталося так раптово

Двері грюкнули за Тарасом, і Олена безсило опустилася на диван.

Не було ні бажання, ні сил збирати речі. Та й куди йти вона не знала.

Поки навчалася й до весілля жила у тітки. Тітки вже не було, а квартиру її син продав. Повертатися в село, у бабусіну хату? Шукати оренду? А що з роботою?

Запитань було багато, і вирішувати їх треба було негайно

Рано вранці двері відчинилися, і увійшла свекруха.

Не спиш? І правильно. Прийшла стежити, щоб зайвого не взяла.

Старі штанці твого сина мені точно не потрібні. Мої будемо перераховувати?

Ото яка нахабна! А раніше була тихенькою, слухняною. От як усе виявилося. А я ще після першого разу казала Тарасові, що ти не зможеш народити.

Ви прийшли мені це нагадати? Краще мовчите та дивіться.

Куди ти сервіз кладеш?!

Це мій. Від тітки залишився, на память.

Тепер тут без нього порожньо буде!

Мене це не турбує. Зате у вас буде онук.

Бери тільки своє!

Ноутбук мій! Кавоварка й мікрохвильовка теж подарунки від колег. Авто я купила ще до весілля. У твого сина своє є.

У тебе все є, тільки дітей не народиш!

Це вже не ваша справа. Зі мною все гаразд, мабуть, так Богу було угодно.

Бачу, ти й не шкодуєш! Може, спеціально так робила?

Ви несете дурниці. Мені навіть думати про це важко.

Олена оглянула квартиру її речей уже не було. Щітка, косметика, домашні капці

Здавалося, щось важливе вона забула. Свекруха заважала зосередитися.

Раптом згадала не було старої статуетки, кота. У ньому був таємничий секрет, про який ніхто не знав, навіть чоловікові. Всередині лежали сережки та перстень. Дорогі не за ціною, а як память про бабусю. Тарас завжди вважав це мотлохом. Невже викинув? Все непотрібне він складав на балкон. Олена відчинила двері

Що там шукаєш? Зібрала речі і гайда! знову почулося від свекрухи. Прощаєшся з квартирою? Ну, попрощайся. Більше тобі такого не світить.

Нарешті кіт знайшовся, все на місці. Тепер можна їхати.

Ось ключі, прощавайте. Дуже сподіваюся, більше вас не побачу.

Олена заїхала в офіс. Вона ще була на лікарняному, але попросила оформити відпустку.

Всі тобі співчувають, але як без тебе? Три тижні вистачить? Будь ласка, лишайся на звязку. Без твоїх консультацій половина проєктів стане.

Добре. Мені треба відволіктися. Дякую.

Потрібна допомога?

Ні.

Я розпоряджуся щодо відпускних і премії.

Дякую, це дуже доречно.

Олена навіть не шукала квартиру вона їхала додому, у село. Звичайно, ніхто її там не чекав. Бабусі не стало три роки тому, а матір вона ніколи не бачила та померла під час пологів.

А тепер чомусь сама Олена не може народити

Година в дорозі і ось вона біля хати. Яблуня. Тюльпани.

Востаннє вони з Тарасом були тут восени, смажили шашлики, відпочивали.

Олена заїхала на подвіря, ключ від гаража був у хаті. Відчинила двері тиша. На столі брудний посуд. Невже вона минулого разу не встигла прибрати?

Ні, вона прибирала! Значить, тут хтось був!

Дві чашки, тарілки, пакети від соку, пляшки улюбленого ігристого Тараса. Точно не з осені.

Виходить, він був у хаті, але з ким?

Та вже й не важливо

Ключ від хати був лише в неї мабуть, чоловік зробив дублікат. Час міняти замки.

Нове життя. Спочатку прибирання, потім гаряча ванна.

Олена хотіла змити з себе все минуле.

Коли вона збиралася виходити, у двері постукали, потім у вікно.

Хто там?

У вас усе гаразд?

Так здивувалася вона.

Вибачте.

Олена вийшла біля хати стояв незнайомий чоловік.

Перепрошую, можливо, налякав вас. Просто я ваш сусід. Цілий день спостерігав зникли кудись, а з комина дим іде. Подумав, чи не сталося чого

Дякую, усе добре.

Ви родичка Тараса? Він нещодавно був тут із дружино

Оцініть статтю
Соняшник
А що тут коїться? Чому в чужу хату ліземо, ніби своя?