Сон про зраду, що розтопився у весняному повітрі.
Наталя смажила вареники, коли у двері постукали. Дивно Хіба не всі знають про дзвінок? подумала вона, відчиняючи. На порозі стояла незнайомка, схожа на тінь від верби.
Вас звати Наталя? запитала жінка, немов проговорила крізь сон.
Так. А ви хто?
Я коханка вашого чоловіка.
Івана?
Ванюсі, поправила візитерка, і в її голосі задзвеніло щось дитяче.
Наталя засміялась, наче почула жарт. О, знову? Гаразд, Галю чи Тетяно як вас там? скажіть: що він вам набрехав? Що діти малі? Або що я хвора?
Ні Він сказав почекати, поки вашого батька не стане.
Кімната раптом стала холодною. Батько? Її батько, Анатолій Федорович, що вчора грав у шахи з сусідами і сміявся, немов підліток?
Ви помиляєтесь, прошепотіла Наталя, але гостя вже розповідала, як Іван обіцяв: тільки після похорону тестя і він візьме її квартиру, адже Наталя переїде до нього.
Тієї ночі Наталя спакувала речі чоловіка у стару валізу, що пахла лавандою. Вона знала він повернеться з “прогулянки” і спробує все, як завжди, звести до жарту. Але цього разу вона зустріла його словами:
Сідай, дідусю. В твої роки стояти шкідливо.
Іван аж побілів. Які роки?! Мені лише пятдесят!
Пятдесят три, любий. І память у тебе вже не та Ось Петро, мій новий знайомий, він твій ровесник, але ж
Він вибіг із квартири, немогти чути більше про Петра, про те, як сусідки жаліють “бідного дідуся”, і про чеки за ремонт, які тесть зберіг.
Наступного дня вона подала на розлучення. Суд віддав йому машину і гараж, а дачу їй. Він пішов до тієї жінки, Галенки, що шепотіла йому про вічну молодість. А Наталя з батьком поїхали до Карпат, потім до Чорного моря, сміялись, немоб діти.
А через півроку Іван стояв під її дверима з валізою його вигнали. Галенка знайшла собі іншого “молодого хлопця”.
Наталю бурмотів він. Я ж
Але сусідка лише знизала плечима: Вона в Італії. З батьком. І казала, що якщо ти прийдеш
Він пішов у свій гараж, де пахло бензином і самотністю. Можливо, ще знайдеться якась наївна дівчина? Адже він ще повний сил…
А далеко за морем Наталя сміялась, обіймаючи батька. Він жартував, що переживе їх усіх особливо тих, хто чекає його смерті.