Я ось зараз подумала, що ми з тобою, мабуть, якась неправильна родина.
Як добре, що в мене є ти, промовив Тарас, обіймаючи дружину.
А я щаслива, що ти поруч! відповіла Соломія.
Ну а з ким же мені бути? засміявся чоловік. Звісно, лише з тобою. Бо ти моя доля. Найкраща жінка на світі.
Соломія мовчки поцілувала його в щоку й пішла на кухню виймати з духовки паляничку.
Сьогодні подружжя Бойків святкувало срібне весілля. Вирішили відзначити скромно, у родинному колі лише вони та їхні діти. У Бойків було двоє дітей син Ярослав, учень десятого класу, та донька Марічка.
Дівчина недавно закінчила університет, влаштувалася на роботу й переїхала у власну оселю. Зняла квартиру недалеко від офісу. Хоча Соломія заперечувала місця вдома вистачало, але Марічці хотілося самостійності.
Навіщо тобі витрачати гроші на оренду? питала мати. Тут у тебе своя кімната, ми живемо дружно. Чого тобі відокремлюватися? Ось вийдеш заміж, тоді й поїдеш.
Мамо, я вас дуже люблю, знаю, що ви мене не виганяєте. Але я хочу спробувати жити сама. І ще Тільки не ображайся, але ти так смачно готуєш, такі палянички печеш, що я боюся перетворитися на гарбуза. Ти в мене худенька, їсиш і не повнішаєш, а я, на жаль, не в тебе пішла! Мені треба стежити за фігурою, а як я можу це робити, живучи з вами? Від твоїх ласощів неможливо відмовитися.
Соломія всміхнулася, дивлячись на доньку. Марічка зовсім не була схожа на неї. Мати невисока й тонка, її іноді й досі здалеку приймали за підлітка. Зовнішність у неї була звичайна, вона й не намагалася її прикрашати: рідко користувалася косметикою, волосся збирала у хвіст, одягалася просто. А Марічка справжня красуня, вдалася у батька.
Тарас завжди був видним чоловіком високий, статний. З віком трохи пожовк, але хто б не пожовк на Соломіїних паляничках? У молодості він був дуже гарний, і навіть зараз, у сорок вісім, залишався привабливим.
Соломія знала, що на його тлі виглядає непоказно. Але давно звикла до шепоту за спиною й не звертала уваги. Бо знала для свого чоловіка вона найкраща. Наймиліша й найбажаніша.
***
Коли Соломія познайомилася з Тарасом, їй було двадцять, а йому двадцять два.
Того вересневого дня студентка Соня йшла на день народження до подруги однокурсниці Лесі. Подарунок вона приготувала заздалегідь, але дорогою вирішила купити ще й невеликий букет.
У квітковій крамниці, куди вона зайшла, крім неї був лише один хлопець. Він вибирав квіти, а продавчиня, привітна дівчина, пропонувала йому різні варіанти, поглядаючи на нього з явною цікавістю. Соня теж глянула на нього й зрозуміла чому він був дуже гарний.
«З такою зовнішністю тільки у кіно зніматися, подумала вона. Може, він і справді актор?»
Тим часом хлопець помітив її й звернувся:
Дівчино, а вам який букет більше до душі? Оцей, із червоними трояндами, чи той, з півоніями?
Соня зніяковіла не чекала, що він заговорить, але відповіла:
Я б обрала півонії. Хоча більшість дівчат люблять троянди.
А вашій дівчині які квіти до вподоби? запитала продавчиня.
Моїй дівчині? перепитав він. Ні, я купую не для дівчини, я навіть не знаю ту, для кого беру.
Отак? здивувалася продавчиня, переглянувшись із Сонею.
Друг іде на день народження до двоюрідної сестри й умовив мене піти разом, пояснив хлопець. Не можу ж прийти з порожніми руками. Вирішив взяти квіти, але тут такий вибір, що очі розбігаються.
Якщо візьмете троянди, точно не помилитеся, сказала Соня.
А ви теж їх любите? чомусь запитав він.
Вона почервоніла, опустила очі й відповіла:
Я найбільше люблю польові квіти. Але троянди теж. Їх, здається, усі люблять.
Цікаво, усміхнувся хлопець. Мені теж подобаються польові. Моя мама завжди привозить з дачі букети у нас там луг поруч. У цих квітах якась особлива краса. На перший погляд непомітні, але як придивишся вони дивовижні.
Він купив троянди, посміхнувся Соні й вийшов.
Який гарний, правда? сказала продавчиня. Одна посмішка чого варта! Ніби артист.
І мені так здалося, відповіла Соня.
Вона купила невеликий букет хризантем і пішла до Лесі.
Яке ж було її здивування, коли в гостях вона побачила того самого хлопця! Виявилося, що його звуть Тарас, і він прийшов разом із другом Іваном, двоюрідним братом іменинниці.
Тарас теж здивувався, побачивши дівчину з квітникарні. Весь вечір він поглядав на неї й посміхався. Соня теж несміливо посміхалася у відповідь. А в розпал свята він підсів до неї, і вони почали розмовляти.
Про що во