**Помста обраної жінки**
Викладач фізики у сільській школі Іван Петрович одружився вдруге. Йому сорок один рік, а його коханій дружині Олені тридцять. Молода, гарна, ніжна, спокійна та добра вона вразила його до глибини душі.
Після першого шлюбу з Ганною вони розлучилися через девять років спільного життя. Донька у них Мариночка, яку Іван дуже любить. Але Ганна після розлучення давно переїхала до свого села, і з тих пір вони не бачилися не дозволяє спілкуватися з донькою.
Іване, ну розлучився зі своєю істеричкою, то одружся знову, радив йому близький друг Тарас, який працював дільничним у їхньому селі.
Треба б, звісно, але поки не бачу дівчини, яка б запала мені в серце. Так, є багато жінок, але Тим більше боюся знову наразитися
У село приїхала молода медсестра Олена, Іван випадково зустрів її, повертаючись із школи.
Ого, нова і хто це у нас така, подумав він, і пройшов повз, зустрівшись поглядом із дівчиною. Вона перша привіталася, він відповів.
Тарасе, а хто це у нас у селі нова? запитав Іван у друга, не полінувався зайти до нього в кабінет, якраз був по дорозі.
Хто? Про кого ти? не зрозумів дільничний.
Зустрів зараз дівчину, симпатичну, зі світлим волоссям, струнку, і, як мені здається, дуже серйозну.
Ну ти задав мені завдання, почухав потилицю Тарас. Хоча стривай це ж медсестра Олена, три дні як приїхала до нас у село, працює у фельдшерському пункті. Богданівна-то пішла на пенсію.
Так, симпатична, не гавряй час, не проґав, сміявся друг.
Познайомитися з Оленою було неважко. Вже через два дні він зустрів її після роботи, ніби випадково, і вони заговорили.
Добрий день, я Іван, працюю у школі, викладаю фізику. До речі, не одружений, усміхнувся він. А ви, значить, медсестра, а ваше сімейне положення?
Добрий день, так, медсестра. А вам моє сімейне положення дуже важливе? серйозно запитала вона.
Дуже. Навіть не уявляєте, як
З того часу вони зустрічалися, а незабаром відбулося невеличке весілля у місцевому сільському кафе.
Олена теж була одружена, але дуже недовго, буквально рік, і дякувала Богу, що не завагітніла. Чоловік виявився не тим, вона швидко розлучилася. Колишній чоловік докучав їй, випрошував гроші на випивку, тому вона й утекла з районного міста сюди, у село.
Першого вересня, за традицією, усі вчителі після урочистої лінійки йдуть святкувати День знань.
Оленко, я сьогодні затримаюся, сама розумієш, у нас у вчителів свято, не можу ж відділятися від колективу.
Гаразд, Іване, але дивись, знову прийдеш із запахом чужих духів.
Ну що ти, Оленко, я ж тобі тоді пояснював, що це Тетяна Іванівна свій піджак повісила поверх мого, після цього він зрозумів, що дружина у нього євнива.
Вечір вийшов чудовий, трохи прохолодний, за столом усі бажали один одному всього найкращого від карєрних висот до купи онуків. Веселі колеги гомоніли, сміялися, Іван Петрович теж був у гуморі. Тільки Тетяна Іванівна сумно поглядала на нього. Вона була жінкою бальзаківського віку, ніколи не була одружена, і вже сподівалася, що все ж таки прибере Івана до рук. Але зявилася ця молода медсестра, на якій він одружився.
Після кафе Іван повертався під чаркою, повільно підійшов до дому, відчинив двері у хаті темно.
Оленко, весело покликав він дружину, вішаючи в передпокої свій піджак. Я повернувся цілий і неушкоджений.
Він пройшов у вітальню, там також темно, вирішив, що дружина у спальні читає книжку вона їх дуже любить.
Оленко, ну ось ти де, я так і думав, побачив дружину, яка сиділа на ліжку, підібгавши ноги під себе, при світлі настільної лампи з книгою в руках. Уявляєш, вечір пройшов добре, і я зовсім не пізно, правда, трохи випив, він засміявся своїм чарівним сміхом.
Олена підвела на нього очі, а він здивувався вони були чужими, якимись порожніми, холодними.
Олю, що з тобою? схвилювався Іван. Зазвичай зустрічаєш мене з посмішкою, а тут Чи ти переживаєш, що я багато випив? Ні, зовсім трохи, для розваги і все Свято ж у мене, перше вересня, він навіть засміявся, але дружина не зреагувала.
Олена кивнула головою у бік вітальні та сухо промовила:
Там на столі лист для тебе, прочитай
Іван вийшов у кімнату й побачив розпечатаний лист.
Мабуть, щось серйозне, раз Олена у такому стані. Його адресу було виведено на конверті гарним почерком, зворотної не було. Іван дістав листа й сів у крісло.
«Привіт, Іване. От, вирішила тобі написа