Я ж памятаю, а ти ні?
Не памятаю, бо цього не було! серйозно промовив Рудий, дивлячись на неї чесними, як у діда, очима.
Розмова раптом завмерла, і кожен пішов своєю дорогою.
«Навіщо він збрехав? думала Маряна. Адже по очах видно, що бреше!»
Хочеш, я стану твоїм Каєм? запропонував одиннадцятирічний Петрик Рудий своїй однокласниці Маряні Коваль, яка йому подобалася.
Яким ще Каєм? здивувалася дівчинка.
Ну, як у казці! Ти що не читала? Там його зачарувала снігова королева! А Маряна його рятує!
Маряна? Там Герда рятує! з презирством сказала Коваль. Оце мені Андерсен знайшовся!
Та яка різниця? Маряна, Герда? махнув рукою Рудий, який не зациклювався на дрібницях. Я питаю: хочеш, щоб я був твоїм Каєм?
Дівчинка не хотіла: Петрик був вухастим, худим і навіть нижчим за неї. Хоча такого рятувати було б легше.
А вона кремезна, на півголови вища: як же вони тепер поруч ходитимуть? Сорому не оберешся!
Нізащо! До того ж її серце вже було зайняте іншим двійочником Мишком Грушевим.
До речі, він стояв неподалік і цікаво прислухався до суперечки.
І Марянка, поправивши бант, з презирством сказала аби Мишко чув:
Оце мені Кай знайшовся! Та ти навіть на оленя не годишся! Тож іди, Каю, та не скавучи!
Мишко реготав у голос, а Петрик перелякано глянув у його бік і шуганув геть. А наступного дня, при всіх, назвав Коваль Маряною-варяною: «Я помщуся, і помста моя страшна!»
Ну і що ти хотіла, Коваль? Не кожен чоловік спокійно перенесе образу! А його ж відштовхнули
Худий Петрик мав розум, який з лихвою компенсував брак фізичної сили.
Просто вчора, отримавши несподівану відсіч від коханої, він не встиг зорієнтуватися тут би й сильніший збочив.
І тоді реготав не лише Грушевий, а й увесь клас: прізвисько сподобалось! А що смішно! Хоча тоді такого слова ще не знали.
Звісно, коли дівчинка скаржилася вдома на образливе прізвисько, її пожаліли й підтримали.
Але одного разу тато допомагав їй з алгеброю: донька ніяк не хотіла зрозуміти найпростішого! Тоді втративший терпіння чоловік із досадою сказав:
А твій Петрик мав рацію у тебе в голові суцільна варята!
І додав:
Передай йому вітання!
Петрик виявився винуватим і в цьому: до того тато ніколи таке не дозволяв
До випускного пристрасті вщухли все погане забулося й залишилося в дитинстві: і закоханість, і неприязнь, і образи де там було до того, брате!
Вони навіть разів два потанцювали разом Петрик до того часу випередив Маряну ростом і став струнким, підкачаним хлопцем: він записався до спортивної секції.
Мишка після восьмого класу виперли до ПТУ тоді з цим було суворо. А кохати на відстані теж було важко. Тож вибачай, Мишку
Після школи шляхи однокласників розійшлися: Маряна пішла до педуніверситету, Петрик, як і кожен розумник, подався до КПІ.
Іноді вони зустрічалися жили неподалік і перекидалися кількома словами.
Потом життя розкидало їх у різні боки: обидвоє завели родини й переїхали. Тож зустрічі на дворовому майданчику стали рідкісними лише коли приїжджали до батьків.
Іноді перетинались на вечорах зустрічі однокласників. Але вже було зрозуміло, що туди краще не ходити, аби не засмучуватися.
З роками хлопці перетворилися на лисих чоловічків з пивними животами, дівчата на товстуватих тіток із амбіціями. І Коваль не була винятком.
Не худорлява з дитинства, вона стала ще монументальнішою наче колгоспниця з відомої скульптури: не підходь, а то роздавлю!
Не вистачало лише відро
