Повернулася додому ані чоловіка, ані його речей.
Ну що ти так на мене дивишся? усміхнулася Зоряна. Стасько просто захотів довести мені, що він справжній чоловік. Ось і все.
Що ви кажете?
Чисту правду, доню, простягнула колишня дружина Стаса.
Я нічого не розумію збентежилася Марічка.
А! Ось і Стасько він тобі зараз усе пояснить, кивнула Зоряна кудись убік.
Мати виховувала Марічку, як найдорожчу, ніжну квітку.
Сама Ганна Олексіївна була жінкою суворою, керувала власною лісопилкою твердою рукою.
Але з єдиною донькою ставала зовсім іншою голос їй мякшав, ставав тихим, як колисанка, а очі сяяли ласкою.
Так і виросла Марічка ніжною, легкою, вірячою у добро.
Вона й горя не знала, ходила до звичайної школи та музичної, із задоволенням вчилася грати на фортепіано.
Великої піаністки з неї не вийшло, зате вона стала чудовою вчителькою.
Залишалося лише щасливо вийти заміж, і нарешті знайшовся жених симпатичний хлопець Богдан.
Він так гарно за нею доглядав, витрачаючи свою невелику водійську зарплатню.
Які слова їй говорив, як ніжно дивився у вічі
Ось тільки мати його невзлюбила зразу.
Байдикуватий дурень! винесла свій вирок Ганна Олексіївна.
Мамо, та я ж його кохаю, блакитні очі Марічки наповнилися сльозами.
Добре-добре, одразу змякшала мати. Тільки житимете зі мною!
У їхній просторих трьохкімнатній квартирі місця вистачало всім, та й новий чоловік не заперечував проти життя з тещею, яка більшу частину дня пропадала на роботі.
В нього самого за душею нічого не було.
Турботливий і ніжний Богдан невдовзі після весілля почав показувати своє справжнє обличчя: пив, десь пропадав, став кричати на молоду дружину.
У присутності тещі ще намагався стримуватися, але й то не завжди.
Марічка категорично не хотіла помічати недоліків чоловіка.
Рівно через девять місяців після весілля вона народила сина Олежка і раділа, що тепер у них справжня родина.
Синок був слабким, потребував уваги, і Богдан став бурхливішим.
Вона терпіла і вірила в краще.
Терпець урвався, коли раптом померла мати, встигнувши лише рік порадіти онукові.
Похоронами займався давній друг Ганни Олексіївни, Ярослав Миколайович.
Богдан у ті дні взагалі не зявлявся вдома, а коли прийшов, у передпокої на нього чекали сумки з речами.
Він погрожував судом, розподілом майна.
Марічка мовчала.
Дякувати Ярославу Миколайовичу він виставив колишнього зятя за двері.
Він же, як досвідчений юрист, не допустив розподілу майна.
Більше вони з сином Богдана не бачили.
Звісно, Марічка не могла керувати лісопилкою це доручили спеціально найнятим людям, яких підібрав той самий Ярослав Миколайович.
Тож родина, що зменшилася, ні в чому не потребувала.
Пережити втрату матері й розлучення Марічці було важко ні подруг, ні родичів у неї не було.
Зате був синок, який потребував її турботи, на ньому вона й зосередилась.
Про інших чоловіків (Ярослав Миколайович не в рахунок) вона й думати не хотіла.
Того дня вони з пятирічним Олежком вийшли з дитячої поліклініки, марно намагаючись сховатися від дощу під великою парасолькою.
Чекати на покращення погоди не мало сенсу дощ міг іти ще довго. Автомобіля в Марічки не було, а таксі все не приїжджало (великий попит).
Вирішили йти під дощем.
Швидше залазьте! не встигли вони пройти й двадцяти кроків, як біля них різко зупинився автомобіль, і водій, перегнувшись через сидіння, відчинив задні двері. Ну ж бо, тут зупинятися не можна!
Марічка навіть не подумала, що це може бути небезпечно вона впізнала чоловіка: бачила його в поліклініці, коли він приводив свого сина, ровесника Олежка.
Дякую! щиро подякувала вона Станіславові після поїздки (вони, звісно, познайомилися дорогою).
Будь ласка! весело посміхнувся він. А телефончик дасте?
Вона одразу знервувалася.
Вибачте, але з одруженими чоловіками я не спілкуюся, і, не слухаючи його, пішла з сином у підїзд.
Марічка й не думала, що вони так швидко побачаться знову, але вже наступного дня Станіслав чекав на них у дворі.
Я не одружений, замість вітання він простягнув їй свідоцтво про розлучення. Воно було видане місяць тому.
Втомилася від самотності? Станіслав був надто уважним і добрим? Він одразу сподобався Олежкові?
Пізніше Марічка не могла зрозуміти, чому погодилася, щоб новий знайомий прогулявся з ними, а потім зайшов на вечерю.
З того дня вони бачилися майже щодня, і вона закохувалася все більше.
Настільки, що навіть не здивувалася, коли через місяць він зробив їй