30 листопада 2025р.
Сьогодні зайшла до тітки Ганни у Київському будинку на вулиці Шевченка, щоб передати їй важливі документи. Ми звичайно бачимося лише під час свят, проте ця ситуація була терміновою. Тітка живе не найкраще, проте це не повязано з фінансами у мене немає зайвих грошей, я вважаю, що чистота і порядок запорука гідного життя. Жити можна скромно, та будинок має бути в належному стані.
На стінах у неї розташовано безліч пилососних мішків, різноманітних фігурок, сервізів і банок з квасом, акуратно штабельованих по десятки штук. У ванній стоїть лоток для кота Мурки тітка чистить його лише раз на тиждень. Сміття валяється під ногами, а в приміщенні витає запах сточних вод і гнилі їжі.
Тітка запропонувала мені щось попідкрити і почала накривати стол. Коли вона ставила посуд, я помітила, що він брудний. Поки вона наливала щось із каструлі, я дістаю з сумки антибактеріальні серветки і починаю витирати виделки.
Тітка помітила мене. Коли я почала копатися в їжі, вона запитала:
Ти не голодна, чи тобі щось не до смаку?
Що ж відповісти? Чи траплялося у когось подібне? Я роздумую, чи не варто було б просто залишити все, як є, і не втручатися в чужі звички, чи ж чистота все ж важливіша за будьяку ввічливість.
Залишаюсь у роздумах про те, як поєднати повагу до старших і своє прагнення до порядку.
Марічка.